28 жовтня близько 21:00 російські війська завдали чергового удару по центру Харкова і влучили в Держпром, який вважається одним із символів міста.

Держпром - перший український хмарочос і один із найяскравіших зразків конструктивізму, що набув поширення в 1920-30-х роках. У 2023 році організація ЮНЕСКО внесла Держпром до Міжнародного списку культурних цінностей, які перебувають під посиленим захистом.

Всесвітня спадщина ЮНЕСКО - це природні або створені людиною об'єкти, що мають особливу культурну, історичну або екологічну значущість. Станом на 2024 рік у Списку всесвітньої спадщини перебуває 1223 об'єкти - наприклад, історичний центр Відня, старе місто в Єрусалимі, старе місто в Дамаску.

В Україні, крім Держпрому, до списку входять Собор святої Софії в Києві та Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова, історичний центр Одеси, могила Тараса Шевченка.

Держпром посідає першу сходинку в списку найвищих будівель Харкова. Але заради справедливості варто зазначити, що височіти над усіма іншими спорудами йому дає змогу телевежа, встановлена 1955 року. З нею "зріст" хмарочоса сягає 108 метрів. Початкова ж висота споруди була меншою - 63 метри.

Проект Держпрому

Ідея зведення Держпрому виникла в 1920-х, оскільки Харків, будучи на той час столицею України, відчував гострий дефіцит адміністративних будівель. Держпром - Будинок державної промисловості - став одним із найбільших будівельних проєктів не тільки в Україні, а й у Європі.

Проект будівлі-гіганта було обрано на конкурсі, в якому, крім інших, брав участь і найзнаменитіший харківський архітектор Олексій Бекетов. Однак проект Бекетова було відхилено з формулюванням "старомодний".

Загалом на конкурс було представлено 19 проектів. Перемогла робота під назвою "Незваний гість" ленінградських архітекторів Сергія Серафімова, Самуїла Кравця і Марка Фельгера. Очолив процес інженер-будівельник, доктор технічних наук Павло Роттерт (1880-1954).

Варто зазначити, що рівень механізації в ті часи в Україні був невисоким, тому на будівництві масово використовували ручну працю і кінську тягу. У найавральніші періоди на будівництві працювали 15 тисяч осіб одночасно. Було задіяно всього 14 вантажівок, вивезення ґрунту і підвезення будівельних матеріалів здійснювалося возами.

Проте будівництво було завершено в рекордні навіть за нинішніх високотехнологічних часів терміни - лише за три роки. Підготовчі роботи почалися влітку 1925 року, а вже 7 листопада 1928 року будівлю здали в експлуатацію.

Що розміщувалося в Держпромі

Спочатку гігантська будівля призначалася для уряду республіки, а також для різних організацій: Промбанк, Держторг, Держзовнішторг, Держплан, "Південсталь", "Хімвугілля", "Металлосиндикат", "Цукротрест".

Після 1934 року, коли столицю перенесли до Києва, уряд переїхав.

Під час німецько-нацистської окупації на першому поверсі будівлі німецьке командування влаштувало стайню.

1955 року в Держпромі розмістилася перша в місті телекомпанія. На будівлі з'явилася телевежа, яка, як уже було сказано, значно збільшила висоту споруди до 108 метрів.

Досі в Держпромі розміщуються різні служби, управління, департаменти та інші організації - загалом до 170 установ.

Будинок-місто

У перші роки роботи будівлі разом зі співробітниками і відвідувачами її «населення» становило тисяч 10-15. За цим показником Держпром цілком міг змагатися з невеликими містечками. Тому, крім власне установ, у будівлі розташовувалися обслуговуючі підприємства, що давало змогу Держпрому існувати фактично в автономному режимі.

У Держпромі мали працювати 5 тисяч співробітників. Щоб нагодувати такий колектив, на першому поверсі функціонувала кооперативна кав'ярня-ресторан. Спеціальні конвеєри-ліфти мали доставляти готові страви наверх.

На третьому поверсі в центрі будівлі розміщувався клуб, виставка робіт раціоналізаторів і бібліотека на 150 тисяч книг. Обслуговуванням усіх установ займалися власні електромеханічний і слюсарний центри. У Держпромі діяв пункт швидкої допомоги та експедиція з доставки газет і журналів (у будівлю доставляли 10 тисяч примірників газет).
Також у Держпромі розміщувалися власні абонементно-театральна каса і перукарня, а також працювала власна телефонна станція на 600 номерів.

Опалювалася будівля вугіллям. В опалювальний сезон гігантські котельні спалювали 80 тонн вугілля за добу.

Пережив Другу світову

Держпром пережив Другу світову війну і німецько-нацистську окупацію. Під час тієї війни будівля постраждала, але в 1944-1947 роках її відновили.

Масштаби руйнувань, завданих російськими військами, фахівці мають ще оцінити і зробити висновки про перспективи відновлення.

Фото: телеграм-канал Андрія Єрмака, tripandtrep.com