Із Козачої Лопані за місяць виїхала 1000 осіб, але в селищі залишаються ще 500 жителів. Про це повідомила староста Людмила Вакуленко, пише "Суспільне".

Козача Лопань - селище на півночі Харківської області за два кілометри від україно-російського кордону. У лютому 2022 року російські війська окупували селище. 11 вересня того ж року ЗСУ звільнили населений пункт. За даними Вакуленко, до війни в селищі проживало майже 7000 жителів, після звільнення - 1700. Зараз залишаються 500.

Людмила Вакуленко повідомила, що щодня і щоночі в селищі обстріли. У ніч на 10 червня був обстріл, унаслідок якого люди залишилися без будинків. За її словами, зараз у селищі залишається півтисячі жителів, які не виїжджають із різних причин. Деякі кажуть, що вже звикли, інші заявляють, що посадили город або будуть доглядати за будинком.

Житель селища Олег Вакуленко розповів, що вночі 10 червня в його будинок влучила російська авіабомба. У цей час він був у сусідському підвалі.

"Якби я був тут, я б тут і залишився", - каже Олег.

Сусідка Олега Наталя Алексєєнко каже, що через постійні обстріли вона спить у льосі, але виїжджати з селища поки що не планує.

"Страшно говорити, що ми звикли, але ми це все вже пройшли. Ми побігли в льох - і начебто якийсь захист. Слава Богу, трохи якісь запаси є: стара картопля, консервація. Не буде хліба - борошно є, щось спечемо", - каже Наталя.

Василь Ємельянов теж не планує евакуюватися - незважаючи на те, що напередодні росіяни потрапили в сусідній будинок. За словами чоловіка, загасити пожежу він не міг - у селищі немає води, тому носив її з найближчого колодязя.

Галина Нечай живе на краю селища - до центру ходить дізнатися новини, бо в неї вдома немає зв'язку та світла. 

"Також тут видають будматеріали, їжу. Ходжу сюди два-три рази на тиждень, бо в центрі небезпечніше, тут частіше прилітає. Ми живемо далі, і там не так страшно. Я не дуже боюся, ми вже звикли до цього. І не хочеться кидати тварин: у мене вівчарка, кури", - каже Галина.

Представник гуманітарної місії "Проліска" Ірина Панченко повідомила, що 10 червня з Козачої Лопані евакуювалися 13 жителів. Частина людей поїде до родичів у Харків, інших поселять у гуртожитки.

Серед тих, хто 10 червня виїхав із Козачої Лопані, - Олексій Жерняк із дружиною, яка має інвалідність. За словами чоловіка, у селищі щодня чути вибухи, у них не було ні газу, ні світла, їжу пара готувала на багатті. Із собою подружжя взяло лише змінний одяг, трохи картоплі та сала, щоб на перший день вистачило. А там видно буде, каже Олексій.

Ірина Сіркова зараз живе в селі Проходи за 20-30 км від Козачої Лопані. Її будинок у Козачій Лопані знищено обстрілами та пожежею. Сама Ірина дивом врятувалася.

"Літало прямо наді мною, і я бігом зачинила двері, була цей час у льосі, а потім думаю: "Та скільки ж можна? Уже дев'ять ударів". Думаю, піду в хату. І тільки зайшла - у цей сарай, де в мене льох, прилетіло. Усе як почало горіти - вогонь був у п'ять метрів заввишки.Двері привалило, я вилізла через вікно.Дивлюся, за 10-15 хвилин - моєї кухні немає, усе згоріло", - згадує Ірина.

Більшість тих, хто залишається в селищі, - літні люди, зазначає староста. Жодної сім'ї з дітьми немає, і вони не намагаються повернутися. Сама Вакуленко називає себе "капітаном корабля" і каже, що в разі потреби їй доведеться виїжджати останньою.Загалом у Дергачівській громаді, до складу якої входить селище Козача Лопань, залишаються близько 23 тисяч осіб, із них близько 16 тисяч - у місті Дергачі. До війни населення громади становило близько 44 тис. осіб.