Повномасштабна війна принесла Україні безліч випробувань, і удари по енергетичній інфраструктурі стали одним із найболючіших. Віялові відключення світла змінили повсякденне життя мільйонів людей, але замість хаосу викликали хвилю взаємодопомоги. Звичайні громадяни почали об'єднуватися, створюючи «енергоцентри» у своїх квартирах і ділячись електрикою та ресурсами.

Харків'янин Денис Котенко (на фото) під час систематичних вимкнень світла в Харкові облаштував "пункт незламності" прямо у себе вдома – коли зрозумів, що саме в його квартирі світло не вимикають. Спочатку до нього приходили друзі і знайомі – зарядитися і попрацювати. Згодом чоловік дав оголошення у популярній місцевій Facebook-групі. На пост відгукнулися десятки людей:  хтось потребував допомоги, а інші – пропонували чай/каву/печиво/рушники для імпровізованого коворкінга. Люди готові були надсилати допомогу з-за кордону. У результаті у дні, коли світло вимикали на кілька годин, у квартиру Дениса приходили 10-15 людей на добу.

І таких історій – чимало. По всій країні люди разом скидалися на генератори та котли для багатоповерхівок або гуртувалися на зиму в одному підготовленому до відключень будинку. Сам пан Котенко пояснює свою ініціативу просто: «Я відчуваю потребу допомагати. Хіба мені важко відчинити двері своєї домівки? То найменше, що я можу зробити», - каже він.

Соціологи підтверджують: взаємодопомога та соціальна активність стали важливою частиною життя харків'ян, особливо в умовах кризи. Як свідчать результати соціологічного дослідження «Медіа та громади. Перезавантаження зв’язків»*, більше половини опитаних регулярно підтримують інших людей – допомагають у побутових і робочих питаннях, надають емоційну підтримку. Волонтерською діяльністю час від часу займаються 34,8% опитаних, а майже 35% роблять це часто або дуже часто.

Але незважаючи на три роки війни і вже напрацьований досвід адаптації, для багатьох відключення світла залишається однією з найвідчутніших проблем. Люди не завжди розуміють, як саме ухвалюються рішення про графіки, чому в одних районах світло зникає частіше, а в інших рідше, і скільки ще триватиме ця нестабільність. Навіть ті, хто вже звик жити в умовах відключень, все ще мають багато запитань. Коли відключення припиняться? Наскільки критична ситуація зараз? Чи вистачить ресурсів, щоб пройти зиму? А чого чекати влітку?  Згідно з соціологічним опитуванням «Загальні настрої українців під час війни», проведеним соціологічною групою «Рейтинг» у листопаді – грудні 2024 року **,  відключення світла і теплопостачання входять до числа потенційних загроз, які турбують українців найбільше.

Спробуємо відповісти на питання, що звучать серед людей найчастіше. Спочатку – трохи теорії.

Те, що переживав Харків минулої зими, а інші міста України переживають і зараз, - це не віялові відключення. Треба розмежовувати поняття «віялові відключення» та «графіки погодинних обмежень побутових споживачів».

Віялові відключення електроенергії використовуються для рівномірного розподілу навантаження на мережі, коли є дефіцит електроенергії. Щоб запобігти перевантаженню і пошкодженням, частини міста або регіону відключають по черзі, як у «віялі».

Саме віялові відключення востаннє були в Харкові 23 березня 2024 року – у день руйнівних ракетних ударів по ТЕЦ-5 і підстанціям «Укренерго». Після цього, як пояснює голова ради Української асоціації відновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв, у п’яти сусідніх областях - Сумській, Чернігівській, Полтавській, Дніпропетровській і неокупованій частині Донецької області - відключилися всі підстанції. Це розкрилась система захисту, яка спрацювала, як віяло.

Те, що ми бачимо зараз у Харківській області та інших регіонах, коли по кілька годин немає світла, - це «погодинні графіки обмежень». Третій вид відключень - аварійні.

 

У самому Харкові вже кілька місяців немає ані віялових, ані погодинних відключень. Дуже часто виникає питання – чому?

У Харківській області власна генерація фактично зруйнована: маю на увазі ТЕЦ-5 та Зміївську ТЕС. Відповідно, є локальний дефіцит електричної енергії, оскільки ми не маємо стабільного електропостачання в тих об'ємах, якого потребує регіон. І Харківську, і Полтавську, і Дніпропетровську, і Запорізьку області заживили від трьох великих атомних станцій – на Миколаївщині, Хмельниччині, Рівненщині.  Енергетики розробили систему аварійного переключення для забезпечення цих регіонів на тимчасових аварійних схемах, що дозволяє підтримувати на Харківщині стабільне електропостачання. Це робиться в тому числі для того, щоб не піднімати соціальне збурення у прифронтових регіонах, - каже Ігнатьєв.

На питання про те, як довго Україна буде змушена жити за графіками відключення світла, зараз відповісти взагалі неможливо. Це залежить від кількох чинників.

Перший - чи будуть ще удари по енергетиці і наскільки вони будуть руйнівними.

За словами експертів, навіть якщо ударів по енергосистемі більше не буде – влітку графіки вимкнення світла точно доведеться вводити. Причина в тому, що атомна генерація вийде в планові ремонти, що створить дефіцит в енергосистемі. Плюс якщо буде спекотне літо, то люди масово використовуватимуть кондиціонери, а вони піднімають споживання в енергосистемі на 8-12%.

Також є питання і щодо цього зимового сезону. Якщо температури будуть опускатись нижче середньодобової мінус 5 - 10° C, то відключення імовірні. Причина в тому,  що дуже багато домогосподарств в Україні користується електроопаленням.

 

Другий важливий чинник -  відновлення пошкоджених об'єктів генерації й передачі електроенергії та час, необхідний на ці роботи.

Звісно, ремонти займають багато часу. Окрім того, у регіональних обленерго і в «Укренерго» є великий дефіцит ремонтних бригад. Техніки вистачає: партнери надають нам зокрема і спеціальну техніку - автомобілі для ремонтних робіт. Матеріальна база у нас також є. Існує проблема з трансформаторами, але частково вона вже вирішена за рахунок допомоги міжнародних партнерів і кредиту, який отримало «Укренерго», - зазначає Ігнатьєв.

Третій чинник – кількість електроенергії, яку Україна зможе отримувати з Європи. У цілому по Україні зараз є дефіцит генерації у ранкові та вечірні години - це піки енергоспоживання, і вони компенсуються.

 

Проблеми зі світлом відчутно вплинули і на бізнес. Підприємства зіткнулися з серйозними викликами – від простоїв і фінансових втрат до необхідності терміново інвестувати в енергозабезпечення.

 

Багато харківських бізнесів не лише шукали рішення для власного виживання, але й об’єднували зусилля з партнерами, сусідами, колегами, щоб разом долати труднощі.

Олена Путренко (на фото), косметолог і власниця салону краси в Харкові, каже: попри все, блекаути згуртували колектив, а взаємовиручка допомогла впоратися з проблемою.

«Косметологічні та перукарські процедури вимагають, щоб електрика надходила безперебійно. Зрештою, це питання не тільки краси, але й безпеки і здоров'я клієнтів. Деякі процедури не можуть бути перервані. У нас був генератор, але ми й гадки не мали, як ним користуватися», - каже Олена.

На допомогу прийшли чоловіки – Олени та інших майстринь із салону – і сусіди.

«Ми з чоловіком однієї з перукарок встановили генератор на вулиці, пробили стіну для того, щоб завести кабель, встановили блок розеток. Несподівано зголосилися допомогти сусіди: всі розуміли, що це буде місце, куди можна буде прийти під час блекауту. Хтось позичив перфоратор, хтось збігав у магазин за кабелем. Потім довго вирішували, як прокладати подовжувачі, щоб у разі вимкнення світла перемикання на резервне живлення було максимально швидким і зручним», - розповідає Денис, чоловік Олени.

Олена з колегами розробила схему роботи на випадок блекауту:

«Ми з дівчатами швидко вирішили, хто йде по бензин на найближчу заправку, скинулися на «паливний фонд», і робота салону тривала, незважаючи на відключення. Крім того, наш салон став місцем, куди стали приходити жителі сусідніх будинків, щоб зарядити гаджети. Особливо це було важливо для пенсіонерів, які не можуть собі дозволити павербанки та зарядні станції, а тому страждають від відключень найбільше».

 

Як результат – «Пункти незламності» в Україні створювали не лише державні та місцеві органи влади, а й соціально відповідальний бізнес. Чимало компаній відкривали свої двері для всіх, хто потребував тепла, електрики та зв’язку: це найбільші мережеві супермаркети, будівельні гіпермаркети, маркетплейс, що має точки видачі товарів по всій країні, відомий поштовий оператор тощо. Це стало ще одним прикладом згуртованості, коли підприємці брали на себе соціальну відповідальність і допомагали своїм громадам у складні часи.

Серед основних проблем на шляху розбудови енергонезалежності харківський бізнес називає складності в розробленні документації та складності у підключенні до мереж. Про це говорить голова Координаційної ради та керівник комітету з нерухомості та інвестицій Харківського офісу Європейської бізнес-асоціації Ігор Балака.

У таких умовах, коли великі інвестиції залишаються під питанням, українцям доводиться розраховувати передусім на власні сили. Бізнес, громади та звичайні люди шукають рішення самостійно – інвестують у резервні джерела енергії, об’єднуються для спільного подолання викликів, підтримують одне одного. Саме згуртованість та взаємодопомога стали одним із чинників, що дозволяє вистояти в умовах енергетичної нестабільності й продовжувати жити, працювати  і навіть розвиватися у найскладніші часи.

► *Соціологічне дослідження «Медіа та громади. Перезавантаження зв’язків» проводилося компанією «Оперативна соціологія» в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні». Дослідження проведено у 23 громадах України у квітні-серпні 2024 року. Загальна кількість опитаних – 2 391 респондент. Статистична похибка не перевищує 3,3%.

►** Соціологічне дослідження «Загальні настрої українців під час війни» проводилося соціологічною групою "Рейтинг" 20 листопада - 4 грудня 2024 року. Загальна кількість опитаних – 5 600 респондентів. Статистична похибка не перевищує 4,9%.

► *** Дослідження «Розвиток енергетичної незалежності бізнесу» проводилося Європейською бізнес-асоціацією наприкінці 2024 року. Участь в опитуванні взяли 83 керівники  та топ-менеджери компаній.

«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні». Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)»