Житель села Черкаські Тишки на Харківщині залишився в окупації, бо не захотів кидати свою корову, “Суспільне”.
Черкаські Тишки – велике село за кілька кілометрів на північний схід від Харкова. До війни тут мешкали 1660 осіб.
Село було окуповане у перший день повномасштабного вторгнення. 75-річний Юрій Купрін та його дружина вирішили не їхати з дому. Вони не змогли покинути свою корову Любаву. Під час окупації Юрій та його дружина забрали ще трьох телят – сусіди виїхали та попросили доглянути їх.
Деякі мешканці села залишили худобу та поїхали. Юрій розповів, що біля річки бродило багато корів, биків та телят.
За словами чоловіка, у перші дні окупації російські військові ходили дворами та шукали легкові автомобілі. Він мав старі "Жигулі", але вони росіян не зацікавили.
Одного разу Юрія прийняли за навідника, але йому вдалося переконати окупантів, що він простий пенсіонер і до навідників не має стосунку.
Через два з половиною місяці ЗСУ звільнили Черкаські Тишки. Артилерія РФ почала обстрілювати село, Юрію та його дружині доводилося постійно сидіти в підвалі. Особливо сильний обстріл був 23 серпня: тоді Юрій, сидячи у підпіллі, подумав, що снаряд зніс будинок. Вийшовши на поверхню, пенсіонер побачив, що будинок уцілів, але спалахнула пасіка. Пожежу вдалося вчасно загасити, вулики були врятовані.
До повномасштабного вторгнення на паркані вдома та машині Юрія були українські прапори. На всі Тишки прапори були лише у двох місцях – у Юрія та на будівлі сільради. Державну символіку довелося сховати. Після визволення села Юрій повернув свої прапори на місце.
У Черкаських Тишках досі немає світла. Відновлювати мережу енергетики почали цього тижня. Але життя продовжується. Нині Юрій із дружиною саджають картоплю. Пенсіонер мріє про одне – щоб на Кремлі стояв тризуб.
