Передостанній тиждень січня відрізнявся погодною різноманітністю: відлига змінилася похолоданням і заледенінням, потім насипало снігу і стало ще холодніше. Автомобілі на вулицях Харкова то ковзали по льоду, то застрягали в сніговій каші, комунальники в міру сил і здібностей з усім цим боролися. Але погода виявилася далеко не єдиною темою для розмов - у Харкові в ці дні відбулося кілька помітних подій. Одні з них досить глобальні, інші місцевого значення, але дещо цікаве трапилося і в політичному, і в економічному, і в соціальному житті.

Знакова подія, вплив якої буде відчуватися не одне десятиліття, відбулося в сфері економіки. На міжнародному економічному форумі в Давосі у присутності українського президента і голландського прем'єра підписали останній документ, що дає старт видобутку в Харківській області нетрадиційного газу, - угоду про розподіл продукції між Україною і транснаціональною компанією "Shell", яка буде займатися реалізацією цього проекту. Добре це чи погано? Оскільки в питанні замішана геополітика, то думки з цього приводу кардинально різняться. На одній шальці терезів - нові робочі місця і посилення енергетичної незалежності, на іншій - екологічні ризики.

Технологія видобутку сланцевого газу досить молода - вона активно розвивається останній десяток років. Лідером у цій сфері є США, де завдяки видобутку сланцевого газу змогли відмовитися від його імпорту. У Європі цей напрям зараз теж активно розвивається, проте супроводжується бурхливими дискусіями і скандалами. Основний камінь спотикання - використовувана для видобутку газу технологія гідророзриву пластів. По-перше, гідророзрив викликає землетруси. Розробники нетрадиційного газу стверджують, що вони будуть дрібними і абсолютно невідчутними, однак у Великобританії використання цієї технології вже викликало серйозні коливання земної кори. Кажуть, що була допущена помилка - недостатньо вивчене питання сейсмостійкості, - і вона більше не повториться. Однак чи можна що-небудь гарантувати в такому, м'яко кажучи, не надто контрольованому людиною питанні - загадка. У будь-якому випадку, для Харківщини, де зроду не бачили ніяких землетрусів і тому особливо не піклувалися про сейсмостійкість будівель, звучить все це трохи загрозливо.

Другий проблемний момент - забруднена хімікатами вода, використовувана при гідророзриві. У "Shell" стверджують, що її будуть відкачувати та або використовувати при бурінні наступних свердловин, або очищати до стану питної. Деякі екологи в це не вірять і малюють апокаліптичні картини зараження підземних вод: мовляв, зараз ми купуємо в Росії газ, а потім будемо купувати питну воду.

До речі, про Росію і питання геополітики. Головним скептиком, незадоволеним розвитком технологій видобутку сланцевого газу, є російський газовий монстр - РАО "Газпром". Там у сланцевому газі бачать загрозу своїй монополії на газовому ринку. Крім того, збільшення обсягів видобутку газу в світі веде до зниження цін на нього, що теж дуже не радує росіян. Самі вони морочитися з новою і не особливо дешевою технологією не дуже хочуть, розраховуючи на те, що їм ще надовго вистачить і газу, що видобувається традиційним способом. Так що в протестах проти видобутку сланцевого газу, окрім природної заклопотаності екологів, може бути ще й "рука Москви".

Повертаючись до договору про розподіл продукції, підписаного в Давосі, варто відзначити, що поки зовсім не зрозуміло, що отримає Україна в цілому і Харківська область зокрема від реалізації проекту. Кажуть, що газ, видобутий тут, буде коштувати в кілька разів дешевше російського. Деякі експерти, втім, заявляють зворотне - про дорожнечу і нерентабельність сланцевого газу, киваючи на проблеми, що виникли у його розробників в Америці. Проте повірити в те, що "Shel" або "Shevron" (ця корпорація хоче реалізувати подібний проект на Західній Україні) будуть займатися цим в збиток собі, абсолютно неможливо, так що економічний інтерес ці проекти явно представляють. І останній момент, на який звертають увагу, - присутність у проекті з української сторони, крім держкомпанії "Надра України", ще якоїсь загадкової приватної фірми, яка незрозуміло чим буде займатися і незрозуміло які гроші отримувати. Натякають, що вона може задовольняти запити однієї української фінансово-промислової групи, без участі якої зараз не обходиться жодне велике подія ні в політиці, ні в економіці. Що ж, якщо так і є, то це цілком укладається в напрямок розвитку нашого суспільства. Хоча якось все одно хочеться, щоб все було по-чесному і без відкатів.

Тема соціальна розвивалася в Харкові та ж, що і на попередньому тижні, проте вона змінила вектор. Від подорожчання хліба ми перейшли до його здешевлення. Хлібозаводи, що заявляли про неможливість збереження старих цін на соціальні сорти хліба, тепер змінили свою думку і підписали з владою новий меморандум про стабільність цін, який передбачає повернення до статус-кво, що склалося до січневого стрибка. Виявилося, що недорогого борошна на складах Держрезерву у нас повно, хлібозаводи його будуть отримувати до нового врожаю, а значить, традиційні та улюблені пенсіонерами "цеглинка" і "чорний круглий" дорожчати не будуть.

Тобто все добре, але незрозуміло, навіщо було городити весь цей сир-бор з показовим подорожчанням, заявами Антимонопольного комітету та іншим. На те, що влада просто вирішила провести піар-акцію, показавши, як вона піклується про населення і захищає його інтереси, начебто не схоже - боротьба з підвищенням цін була проведена без належної для такого випадку помпезності. Тоді навіщо все це? Враховуючи те, що два основних виробника хліба в Харкові належать людям, близьким до Партії регіонів, а один з них є безпосереднім членом харківської "команди влади", відсутність нормальної комунікації між владою та пекарями, що викликала "цінові гойдалки", дивує.

У політичному житті Харкова зараз найбільш актуальне питання - довибори двох депутатів облради і двох депутатів міськради, які відбудуться 24 лютого. Самі по собі вибори ніякої особливої ​​важливості не маить - якось вплинути на розклади в обласній та міській радах новообрані депутати не зможуть ні за яких обставин. Та й у тому, що переможуть на виборах представники влади, сумнівів практично немає.

Однак ці вибори з деяких причин все ж цікаві. Вибори в Україні не закінчуються ніколи - тільки-тільки відшуміли баталії парламентської кампанії, а основні політичні гравці вже всерйоз зайняті підготовкою до президентських виборів 2015 р. У зв'язку з цим позачергові вибори - це в першу чергу можливість перевірки балансу сил по відношенню до виборів попередніх і з прицілом на майбутні. На минулому тижні своїх кандидатів на проміжні місцеві вибори назвали як представники влади, так і опозиціонери. У принципі, ніяких несподіванок не сталося. Влада висуває чиновників і представників близького до неї бізнесу, опозиція - своїх активістів і прооппозиційних громадських діячів. Звертає увагу, що "Батьківщина" та "Свобода" в цей раз поділили округи "по-чесному" - 50х50. На парламентських виборах "Свобода" мала в Харкові і області по одному округу з семи. Про що це свідчить? Напевно, тільки про те, що "Батьківщина" не відноситься до виборів особливо серйозно, а "Свобода" традиційно використовує будь-який спосіб нагадати про себе.

Показовіші за все вибори, напевно, будуть у 12-му окрузі Жовтневого району Харкова. Від опозиції там буде йти кандидат від "Свободи" Олег Дебелий, який тут же балотувався в народні депутати. А від влади йому буде опонувати голова райадміністрації Тетяна Цибульник. Так що за отриманими результатами можна буде (з великою часткою умовності, звичайно) судити і про рівень довіри до місцевої влади, і про зміну рейтингу націоналістів. Варто також звернути увагу на те, що округи харківськими опозиціонерами ділилися на двох - в процесі не брав участі ні "Фронт змін" Арсенія Яценюка, ні "УДАР" Віталія Кличка. Що, втім, не дивно - після парламентських виборів обидві ці політструктури впали на Харківщині в повну летаргію, так що не зрозуміло, чи існують вони взагалі.

Ну а "Батьківщина", як і обіцяв, повернувшись на батьківщину, її обласний лідер Арсен Аваков, почала переформатування своїх рядів: на цьому тижні стало відомо про нові призначення в керівництві облорганізації партії. Ніяких нових облич ми, втім, поки не побачили - просто деяких старих соратників Авакова (тих, хто або від нього вирішив піти, або просто погано справлявся) замінили інші.