Не за горами парламентські вибори. Влада й опозиція традиційно намагаються "зжерти" один одного, народ на тлі наростаючого соціального невдоволення проведеними реформами і прийнятими законами, як завжди, наданий сам собі. У такій ситуації комуністам і робити особливо нічого не треба - лише повторювати старі мантри про буржуазію й класову боротьбу і чітко слідувати генеральній лінії партії. На відміну від політичних конкурентів у них є дві ключових переваги. Перша: ідеологічна база від Маркса і Леніна до новітньої лівої думки, яка й не снилася більшості українських політичних партій зі зліпленими наспіх у 90-х статутами. Друга: небагатий народ, що розчарувався як у владі, так і в опозиції, але при цьому спраглий соціальних гарантій від держави. Воістину потрібно бути "генієм бездарності", щоб втратити свій шанс у такій ситуації і не пройти до парламенту.

Перший секретар Харківського обкому Компартії України Алла Александровська справляє враження людини, яка чітко знає, в якому світі вона живе. Вона впевнена, що комуністи наберуть 15% голосів виборців на майбутніх виборах і сама, найімовірніше, буде висуватися за традиційним для себе Московським районом Харкова. Правда, в цьому Алла Олександрівна, як і личить комуністу, не зізнається до рішення з'їзду партії, який пройде в Києві 30 липня й остаточно затвердить усі кандидатури. Зате вона цілком відверто висловлюється з інших питань - від закону про мови, що став "каменем спотикання", і Партії регіонів до Леніна і соціальної революції в Україні.

- Алло Олександрівно, прийнятий недавно закон про мови викликав парламентську кризу і привів до наростання громадянського конфлікту. Комуністи підтримують цей закон. Чому?

- Україна - багатонаціональна держава. Більше 10 млн. громадян України вважають своєю рідною мовою російську. Багато хто з цих людей не відмовляється від української мови. Є люди, які не розмовляють українською мовою, але я думаю, що таких людей небагато. Більшість українців говорять двома мовами. Я українка за національністю, тут, у Харківській області, в Старому Салтові - коріння моєї мами, в Липцях - коріння мого тата, ми корінні мешканці на цій території. У нас у ходу завжди було дві мови, ми "розмовли українскою мовою, вивчалися українську мову, Вільно нею володіємо", але разом з тим і російська мова для нас рідна. Тому категорична вимога, що використовуватися повинна тільки одна мова, мене заганяє в глухий кут - я не можу і не хочу відмовлятися від своєї рідної російської мови. Я хочу зберегти свій духовний світ, свій зв'язок з російською культурою і передати це своїм дітям і онукам. Я не хочу збіднювати свій внутрішній світ, позбавляти себе можливості користуватися повною мірою російською мовою так само, як і українською. При цьому я жодним чином не створюю перешкод для розвитку та поширення української мови, яка, ще раз повторюся, для мене також є рідною.

Існує світова практика, є багато країн у світі, в яких кілька державних мов. У Фінляндії 8% населення за національністю - шведи, у них дві державні мови. Закони повинні відображати реальний стан речей у суспільстві. Конституція говорить, що державною мовою є українська, проте й інші мови мають право на рівні умови розвитку. А цього у нас немає.

Візьмемо статистику. Ось офіційні джерела. "Освіта і наука в Україні", 2005 р.: згідно зі статистикою, у 2003-2004 р. 81% усіх учнів навчалися українською мовою. Це відображає реальну ситуацію з урахуванням того, яка мова для цих людей є рідною? Ні, не відображає. Як мінімум 10 мільйонів українців вважають своєю рідною мовою російську. Далі, 2001 р., "Освіта України", "Інформаційно-аналітичний огляд". У 1992 р. у дошкільних установах навчалися українською мовою 49% дітей, а у 2000 - 70%. Студенти: 1992 р. - 36%, а у 2000 р. -73%. Тенденція до українізації видна. А де ж рівне право для російської мови?

- Ви вважаєте, російська мова потребує захисту в Україні?

- Вона потребує забезпечення конституційного права. Є Конституція України, яка гарантує російській мові певне право, і я хочу скористатися цим правом. Українізація призвела до того, що молоде покоління не має права навчатися російською мовою. Держава повинна забезпечити реалізацію цього конституційного права.

- Опоненти закону кажуть, що його прийняття призведе до витіснення української мови в Східних, Центральних областях України...

- Рекомендую всім, читайте цей закон. Стаття закону чітко повторює норму Конституції і каже, що державною мовою України є українська мова. Більше того, є статті, які говорять про неприпустимість звуження поширення української мови. З приводу цих "стогонів і криків", які ми чуємо, можна сказати так: цим людям потрібно якось нагадати про себе в публічній політиці.

Потрібно враховувати, що західні області України 300 років перебували під Австро-Угорщиною, під Польщею, дійсно українська мова була довгий час там заборонена. У побуті було слово "бидло" по відношенню до українців. Напевно, у мешканців цих областей за 300 років сформувався менталітет принижених у своїй національній самосвідомості. І цей підсвідомий менталітет реалізується сьогодні в цьому нібито захисті української мови. Ніхто нікому не заважає розмовляти українською мовою. Але я хочу говорити і російською, щоб мої діти навчалися російською мовою, я хочу дивитися фільми російською мовою, тому що для мене рідними є дві культури. Для значної частини населення України в Східних і Центральних областях російська культура є такою ж рідною культурою, таким же джерелом менталітету, духовності, культурного середовища цих людей, яким для мешкнаців західних областей є українська мова та культура.

Ніхто не намагається обмежувати розвиток і використання української мови. Позиція комуністів щодо того, що в Україні має бути дві державні мови, в цьому законі не реалізована, але зроблений крок у цьому напрямку. В законі лише реалізовані норми Конституції про те, що й інші мови мають право на розвиток в Україні, певною мірою він розвиває норми Європейської хартії про мови. Мені здається, що для протестуючих проти цього закону, тема мови - це єдина тема, яка дозволяє голосно кричати. Більше кричати їм нема про що. Хоча є сьогодні у народу України безліч проблем, що вимагають протесту. Однак ці проблеми "захисників мови", очевидно, не цікавлять...

- Недавно в Харкові був інцидент, коли захисника Тимошенко Власенка облили зеленкою...

- Це жахливо. Я розумію, політична боротьба може приймати гострі форми аж до фізичних. Коли у Верховній Раді бувають ці бійки, я як жінка в них, звичайно, не беру участі, але іноді розумію, чому вони відбуваються. Ми, комуністи, активно боролися і перешкоджали роботі Верховної Ради під час прийняття Земельного кодексу у 2000 р. Нас фізично викинули з будівлі парламенту, а Олександра Миколайовича Ткаченка прибрали з посади голови Верховної Ради абсолютно незаконно. Я розумію емоції, за якими є політична позиція. Але обливати людину зеленкою, створювати загрозу її зору - це хуліганство. Люди, які діють так - хулігани. Якщо ж говорити про способи ведення політичної боротьби, то, на жаль, часто вона набуває вигляду цирку з клоунами: застосовуються технології піару, флешмобу, хуліганства... Мабуть, люди не можуть по-іншому висловити свою думку чи цієї думки немає зовсім!

- Як ви вважаєте, чи говорить цей випадок про те, що вибори будуть "брудними"?

- Що значить "брудні" вибори? Згадаймо, кампанію 2004 р. - вона привела до того, що та сторона, яка звинувачувала іншу в "брудних" виборах, абсолютно незаконним способом прийшла до влади. Ющенко став президентом нелегітимним способом. Парламент прийняв постанову, в якій між іншим говорилося про те, що в ході виборів допущено безліч порушень закону, хоча це не було підтверджено жодними документами. А Верховний Суд при винесенні рішення про незаконність виборів у своєму рішенні посилався, зокрема, на постанову парламенту. І все це призвело до того, що, врешті-решт, прийшли до влади Ющенко, Тимошенко...

- Але вибори тоді дійсно були "брудними", якщо говорити про ті технології, які використовувалися обома сторонами...

- Дуже часто маніпулювання свідомістю людей здійснюється шляхом використання терміна, якому важко дати визначення. Що таке "чисті" або "брудні" вибори? Є поняття "законно" або "незаконно". Закони дозволяють дати чітке визначення того, що відбувається. Інша справа, що влада, правоохоронні органи не завжди якісно виконують свої функції. Вибори "прозорі, непрозорі" - це чиясь суб'єктивна думка. Потрібно звертати увагу на порушення з юридичної, правової точки зору. "Брудні" вибори - це емоційна оцінка, яка не веде до правових наслідків. Хоча, звичайно, є моральна сторона справи, можуть бути ситуації, коли якісь кандидати будуть користуватися якимись додатковими ресурсами, знаходячи прогалини в законі.

Іноді люди говорять про необхідність прийняття "гарного" закону, який їх захистить і вирішить усі проблеми. Ми повинні віддавати собі звіт, що буває не тільки диктатура пролетаріату, а й диктатура буржуазії. Буржуазія не буде працювати в інтересах пролетаріату. Капіталізм - це диктатура буржуазії. Буде буржуазія працювати в інтересах найманого працівника? Звичайно, ні, вона живе за рахунок класової нерівності. Чи буде вона створювати умови для демократії? Звичайно, ні. Тому наївно припускати, що колись у парламенті буде прийнятий закон, який зробить вибори прозорими, чесними, чистими. Маніпулювати законом можна. Ті, хто має силу влади, цим користуються. Тому у владу необхідно проводити справжніх представників народу, його захисників.

- Алло Олександрівно, Ви висуваєте свою кандидатуру у 170-му мажоритарному окрузі (Московський р-н). Ваші суперники - Дмитро Святаш (можливий кандидат від Партії регіонів) і Лілія Авдєєва (кандидат від об'єднаної опозиції). Як оцінюєте свої шанси на перемогу? Наскільки це сильні для вас суперники?

- Ще рано говорити про це, тому що не пройшли ще партійні з'їзди і не відбулося висунення кандидатів (з'їзд Компартії України призначено на 30 липня - "SQ"). Але можу сказати, що під час президентських виборів і виборів до Верховної Ради я була довіреною особою Петра Миколайовича Симоненка і представником Компартії у Московському району. Це в Харкові найбільший за територією і за кількістю мешканців район. Обсяг робіт у ньому набагато більший, ніж в інших. Тому для мене, як для першого секретаря Харківського обласного комітету КПУ, пріоритетом є партійна робота саме в цьому районі. Тут мешкає велика кількість виборців, яких можна переконати в нашій правоті і залучити на наш бік. Незалежно від того, чи буду я висуватися у Московському районі, цей район є для нас одним з ключових.

Я б не стала давати оцінку іншим претендентам. Дуже часто за рахунок передвиборчих технологій формується образ кандидата, далекий від істини. Я вже 14 років працюю в парламенті, досить відкрита людина, часто виступаю на радіо та телебаченні, веду прийоми громадян, беру участь у сходах громадян по всій області, іноді буваю і в інших областях України. Це частина моєї партійної роботи, яку я роблю незалежно від дати проведення виборів. Я думаю, у людей є можливість мене оцінити. Я б хотіла, щоб і інші учасники виборів так само активно спілкувалися з людьми, щоб люди могли дізнатися, що вони собою являють, що вони зробили, що і як хочуть зробити.

- Чи з'явилися нові кандидати, чиї прізвища Ви можете озвучити?

- 30 липня буде з'їзд партії. Після з'їзду протягом 10 днів ми проведемо прес-конференцію, на якій назвемо всіх кандидатів від Компартії і розповімо про них. Зараз я б не хотіла забігати наперед.

- На який відсоток голосів розраховують комуністи на цих виборах?

- Компартії цілком реально отримати 15% голосів. Двадцять років "буржуазного свавілля", думаю, змусили замислитися людей, не тільки навчених досвідом, а й молодих. Років 5-7 тому двадцятирічні молоді люди, які за радянських часів були дітьми, не могли порівнювати радянську систему влади і сьогоднішню, буржуазну. Але ці люди вже подорослішали, почали працювати. Ті, кому сьогодні від 30 до 40 зіткнулися з реальністю життя при капіталізмі. Вони аналізують те, що відбувається, і доходять висновку, що за такої системи влади, при такому несправедливому устрої суспільства перспектив у них практично немає. Кількість робочих місць скорочується, можливості реалізувати себе як фахівця в якійсь галузі зменшується, але ж для людини це найголовніше в житті. Я думаю, 30-40-річні це розуміють.

- Ви розраховуєте на їхні голоси?

- Звичайно. Вони можуть бути "не комуністи" за переконаннями, але вони точно не згодні з моделлю суспільства, яка 20 років вибудовується в Україні. Тому певний протестний потенціал у покоління молодих є. Комуністи пропонують модель справедливого суспільства, де на чільне місце мають бути поставлені інтереси тих, хто трудиться. В такому суспільстві повинні бути створені умови для самореалізації і забезпечена справедлива гідна оплата праці. Ми не обіцяємо манни небесної, ми говоримо: треба дати можливість реалізувати природне право людини заробляти на життя. Це ключовий момент.

- Комуністи висунули гасло "Повернемо країну народу!", апелюючи до досягнень часів СРСР, роблячи акцент на соціальних проблемах. Але чи вдасться реалізувати такі гасла як націоналізація промисловості, безкоштовна освіта або податок на розкіш? Чи відчуваєте ви відповідальність перед виборцем, бо практика показує, що такі речі складно втілити?

- Чому ж? Адже була в Україні націоналізація "Криворіжсталі"? Підстави були? Були. Погано, що потім була реприватизація, і комбінат усе ж продали. Але не йдеться про те, щоб "взяти і забрати". Потрібно дивитися, на яких умовах підприємство було приватизовано, як ці умови виконані, або вони не виконані. Йдеться не про магазини і перукарні, йдеться про підприємства, стратегічно важливі з точки зору забезпечення безпеки держави, наприклад, підприємствах енергетичної галузі, бюджетоутворюючі підприємства. Сьогодні, наприклад, державні лікеро-горілчані підприємства віддані в оренду і на них добре заробляють нові власники, запровадивши нові технології. А хіба це ж не може робити держава? Якщо ви поцікавитеся соціологічними опитуваннями, то побачите - 85% представників усіх вікових груп і на сході і на заході України на питання "чи вважаєте ви приватизацію державних підприємств справедливою?" відповіли "ні". Багато цукрових заводів були порізані на метал після приватизації, і в Україні близько півмільйона працівників цієї галузі залишилися без роботи! Це нормальний результат приватизації?

Ми пропонуємо досить зважений варіант націоналізації, який кореспондується із законами України та Конституцією.

Що стосується соціальних програм, ми абсолютно логічно звертаємося до досвіду Радянського Союзу. Цей досвід показує, що безкоштовна медицина, освіта - це можливо. В СРСР дійсно була безкоштовна медицина - не було розкішних палат, але лікували безкоштовно і на сучасному науковому рівні. А сьогодні "швидка" приїжджає, лікарі кажуть: не заплатиш - не заберемо. Привозять побиту людину до лікарні, і до неї не підходить лікар, поки родичі не принесуть гроші. Це ж суперечить Конституції. Ми говоримо дуже прості речі: давайте виконувати Конституцію України, яка говорить про безкоштовну освіту і безкоштовну медицину. А сьогодні представники Партії регіонів внесли поправки до Бюджетного кодексу, дозволивши бюджетним організаціям надавати населенню платні послуги. А значить, законним стало стягування грошей у школах, лікарнях. Це ж ні в які рамки не лізе.

Виникає питання, де взяти гроші на реалізацію запропонованих комуністами програм? Я відповім. У СРСР доходи від усієї господарської діяльності йшли до бюджету держави. При капіталізмі в сьогоднішній Україні, 75% чистого прибутку отримує власник підприємства і лише 25% потрапляє до бюджету у вигляді податків. Тому раніше були гроші на освіту, медицину, безкоштовне житло, а зараз їх немає. Ми не можемо кардинально змінити ситуацію, але ми говоримо - не потрібно допускати надприбутків. Є приклад Швеції, Німеччини, інших країн, де є прогресивна шкала оподаткування. Йдеться про більш справедливий розподіл національних доходів через справедливу податкову систему.

- Якщо коротко, які прийняті закони і позитивні зміни в житті людей комуністи можуть записати собі в актив?

- Мораторій на Земельний кодекс ми змогли продавити, захистивши право людей на користування земельними наділами. Після приватизації квартир з'явилося багато бомжів, тому що людей обманом, шахрайством, погрозами часто позбавляли житла. Те ж саме станеться із земельними наділами. Хто захистить самотнього і слабкого, якщо до нього прийдуть і скажуть: підписуй договір дарування? Ми продовжили мораторій, зберегли землю, наше загальнонаціональне багатство від розграбування.

Ось ще приклад. Прийнято закон "Про одноосібне селянське господарство", в якому є норма, що ті, хто мешкає в сільській місцевості і має присадибні ділянки і земельні паї вважаються людьми працевлаштованими. Тобто випускник ВНЗ, прописаний у сільській місцевості, не зможе за цим законом стати на облік у центрі зайнятості, оскільки він вважається самозайнятим. Ми у 2009 р. голосували проти цього закону, але нас меншість у Верховній Раді.

Ми відстояли право для дітей війни на стаціонарну медичну допомогу в госпіталях ветеранам війни. У лютому 2010 р. були внесені поправки до закону "Про соціальний захист дітей війни" і сьогодні в госпіталі для ветеранів можуть лікуватися і ті, хто має статус "діти війни".

У 2009 р. ми провели закон про щорічний перегляд прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати. У травні 2010 р нами були внесені зміни до закону про статус ветеранів війни, гарантії та соціальний захист, відповідно до яких першочергове безоплатне забезпечення автомобілями серед інвалідів надано інвалідам Великої Вітчизняної війни.

Був ще цікавий законопроект, серед авторів якого була і я. Поправки до закону про виконавчу службу, внесені нами, дали можливість виконавчій службі, яка виконує рішення суду, борги із зарплати виплачувати в першу чергу. Борги з податків, перед банками виплачуються вже після виплат боргів із зарплати.

- На якій стадії розгляд справи за Вашим позовом про незаконне знесення Монумента на честь проголошення Радянської влади на Україні з площі Конституції?

- Десь у вересні справу почне розглядати Вищий спеціалізований суд з цивільних і кримінальних справах.

- Комуністи виступали проти нового Трудового кодексу. На якій стадії його прийняття?

- Законопроект, проти якого активно виступають комуністи, внесений до порядку денного Верховної Ради, але його не виносять на розгляд у зал, оскільки його прийняття може викликати великий резонанс у суспільстві. Цей Трудовий кодекс дозволяє 12-годинний робочий день. Те, за що боролися більшовики і робітники всього світу - 8-ми годинний робочий день, - цей кодекс перекреслює. Цей момент настільки кричущий і цинічний, що тільки через це не можна голосувати за кодекс. Більш того, цей кодекс однозначно більшою мірою захищає інтереси роботодавця, ніж найманого працівника.

- Чи можлива соціальна революція в Україні і як комуністи бачать свою роль у ній?

- Революція можлива. Революція - це кардинальні зміни в суспільному устрої. Сьогодні у нас диктатура буржуазії, від якої страждає народ, 80-90% населення, а меншість користується всіма привілеями. Це несправедливо. Держава як машина управління має забезпечити нормальні умови життя для народу, а ця машина у нас працює в інтересах 5% населення. Це ж алогічно. Якщо чекати, що ця проблема вирішитися сама собою, шляхом еволюційного поліпшення суспільного ладу, то ваше покоління, покоління молодих, має бути з таким прогнозом не згодне. Життя швидкоплинне. Погоджуючись з тим, що революція не потрібна, молоді люди погоджуються з тим, що їхнє життя пройде без помітних поліпшень. А можливо, і життя їхніх дітей. Так, можливо, трохи збільшиться зарплата, але кардинальних змін не буде - багаті не поспішають ділитися з бідними. Молоді люди, повинні бажати кардинальних змін, щоб була диктатура не буржуазії, а диктатура більшості. Звичайно, комуністи "ллють воду на млин революції", тому що наша програма, наша позиція, наше голосування в парламенті - все це говорить про необхідність кардинальних змін, про те, що революція необхідна.

- Як комуністи ставляться до Партії регіонів? Чи буде Компартія дистанціюватися від Партії регіонів чи навпаки зближуватися?

- Ми підтримали кандидатуру Януковича перед другим туром президентських виборів. Був навіть підписаний документ про його підтримку при виконанні певної програми. Там були і питання, пов'язані зі зміною ставлення до російської мови, соціальним захистом, інші питання. Далеко не в усьому президент слідує тому курсу, який він тоді заявляв. Цим грішили всі наші президенти, починаючи з Кравчука. Те, що ми критично оцінюємо діяльність президента, ще більшою мірою відноситься до Партії регіонів. Ми категорично проти приватизації - вони це роблять. Ми категорично проти продажу землі - їм дуже хочеться це зробити. Вони проголосували за зміну до закону про банківську діяльність, допустивши в Україну іноземний капітал, і громадяни України як і вся фінансова система країни постраждали від відтоку капіталу у 2008 р. Світова криза для України була б менш відчутною, якби наша банківська система була більш автономною , адже сьогодні до 40% банківського капіталу в Україні контролюється з-за кордону. Партія регіонів - це буржуазна партія, наш курс не може збігатися за визначенням. Є близька позиція, наприклад, з російської мови або за окремими соціальними програмами. Втім, Партія регіонів, як і "Батьківщина" - це буржуазні партії і якщо вони голосують за соціальні програми, то тільки виходячи з популістських міркувань. А для нас ці питання принципові і політично важливі.

- Як Ви ставитеся до діяльності колишнього члена ЦК Компартії Леоніда Грача, який жорстко критикував партію і був виключений з неї?

- Я голосувала за виключення Леоніда Івановича зі складу Центрального комітету, Президії ЦК, за виключення з партії. Я і тоді і зараз оцінюю його діяльність як таку, що завдає шкоди Компартії України. Підстави для такої жорсткої оцінки у партії і в мене особисто були. Я спостерігала за його роботою, найчастіше його виступи носили яскраво виражений суб'єктивний характер. Те, що він чинив усупереч статуту партії, - незаперечний факт, тому він і отримав таку партійну оцінку.

- Чи перечитуйте Ви праці ідеологів комунізму, Леніна, Сталіна?

- Я і Вам рекомендую їх перечитати. Володимир Ілліч як ніхто точно і правильно розумів ситуацію в суспільстві з точки зору відносин найманих працівників і роботодавців, з урахуванням їх ставлення до власності на засоби виробництва. Класовий підхід - це принципова позиція Маркса, Енгельса, Леніна і наша, комуністів. Є наймані працівники, і є ті, хто привласнює результати їх праці. Історія показує, що такий підхід носить об'єктивний характер. Ленін залишив колосальну спадщину, звичайно, далеко не всі його роботи я прочитала. На багато питань сучасності можна знайти відповідь у Леніна. Іноді чуємо, що ми перестали бути партією робітничого класу. Але коли Маркс писав "Капітал" - робітник був за визначенням людиною фізичної праці, що виробляє матеріальні цінності. Але сьогодні матеріальні цінності виробляються вже і в нематеріальній сфері. Наприклад, програмний продукт має грошовий вираз, програміст отримує за нього зарплату, проте основний прибуток отримує власник фірми, на якій працює програміст. Я вважаю, що сьогодні більш правильним буде визначення - найманий працівник. До них можна віднести і вчителя, і лікаря, і наукового працівника. Ми, комуністи, говоримо про необхідність встановлення справедливого ставлення до людини праці: вона повинна отримувати стільки, щоб не тільки могла заповнити свої фізичні сили, але мати можливість (матеріальну) щоб розвиватися як особистість.

- Яка зараз ідеологія КПУ? Чи близькі ви до європейських соціал-демократів?

- Європейська соціал-демократія - це стояти ногами на різних берегах, перебуваючи під загрозою обвалення. Вони намагаються знайти компроміс між буржуазією і найманими працівниками, вони намагаються вирішити питання зарплати, захищають соціальні досягнення, але питання власності на засоби виробництва вони не чіпають. А саме в цьому питанні приховано головне - хто ними володіє, той має доступ до доходів від вкладеної праці, має можливість розпоряджатися ними.

У Португалії при владі тривалий час були соціалісти. Приватизація пройшла при них, вступили до СОТ теж при них, порізали всі судноверфі на метал. Які ж вони соціалісти? Європейські соціалісти і соціал-демократи займають позицію угод. Вони ніби як борються за справедливість, але так, як вони за неї борються, її ніколи не досягти. З часів Леніна соціал-демократія не змінилася.