Минулий тиждень видався в Харкові на диво спокійним. Пристрасті передвиборчих перегонів потроху вляглися, самі вибори не принесли Харкову особливих несподіванок і скандальних наслідків, ніякого гучного криміналу, на відміну від останніх декількох тижнів, не сталося. Теми, які хоч трохи зацікавили харків'ян, - продаж ТЕЦ-5, самогубство (чи вбивство?) "караванського стрілка", об'єднання розташованих у різних кінцях міста аграрних ВНЗ, та нескінченний і безперспективний підрахунок голосів у деяких округах України.

Отже, минулого тижня була продана ТЕЦ-5 - найбільша ланка системи теплокомуненерго Харкова: ця теплоелектроцентраль взимку забезпечує теплом третину споживачів регіону, а влітку може постачати гарячу воду всьому місту. Минулого року ТЕЦ-5 показала 170 мільйонів гривень прибутку, а за десять місяців цього року - майже 415 мільйонів збитку. На стику літа й осені теплоелектроцентраль два місяці не працювала - через багатомільйонні борги "Нафтогаз" перестав давати ТЕЦ газ. До початку опалювального сезону ситуацію врегулювали, однак явно не економічним шляхом, а використовуючи горезвісну політичну доцільність. Борги залишилися.

У конкурсі з приватизації ТЕЦ-5 брали участь усього дві маловідомі компанії - "Газконтіненталь" і "Укрістгаз". У результаті новим власником ТЕЦ став "Укрістгаз", який купив контрольний пакет акцій за 340 мільйонів гривень, перебивши стартову ціну лише на 10 мільйонів.

Рішення про продаж деяких державних теплоелектроцентралей було прийняте ще у квітні цього року: тоді зі списку об'єктів, що не підлягають приватизації, виключили одразу 13 українських ТЕЦ. Харківська ТЕЦ-5 стала першою ластівкою: до кінця року Фонд держмайна розраховує продати ще три теплоелектроцентралі - Дніпродзержинську, Херсонську та Одеську. Раніше держава не виявляла бажання продавати такі стратегічні об'єкти, як ТЕЦ. Свою нову ініціативу влада пояснила необхідністю переводити теплоелектроцентралі з природного газу на спалювання водовугільної суміші, на що необхідні гроші інвесторів. Це дозволило б Україні економити газ, який так дорого їй обходиться. Однак в умовах приватизаційного конкурсу покупцеві ТЕЦ-5 уже не висувалася вимога перевести ТЕЦ на споживання вугілля замість газу. Більш того, говорилося, що потенційний покупець повинен добувати український газ і мати ліцензію на користування надрами із загальними запасами природного газу не менше мільярда кубометрів. Так що ідея з переведенням ТЕЦ на споживання вугілля з якихось причин наказала довго жити. З іншого боку, експерти стверджують, що модернізувати таким чином нашу ТЕЦ-5 буде проблематично: немає території для вугільного складу та зберігання продуктів переробки, та й шкода екології може бути відчутною - спалювання вугілля супроводжується викидами в атмосферу.

Обидві компанії, які брали участь у конкурсі, пов'язують з міністром енергетики Юрієм Бойком і основним держателем великих газових активів в Україні Дмитром Фірташем. Бойко і Фірташ - давні партнери, останній цього року став найбільшим гравцем газового ринку України, скупивши десяток виставлених на приватизацію облгазів. Так що конкурс був чистою формальністю та грою в одні ворота. Звертає на себе увагу і сума, за яку ТЕЦ пішла з молотка, - 340 мільйонів. На думку експертів, ціна була занижена в рази, а ринкова вартість цієї електроцентралі - як мінімум мільярд. Можливо, саме підготовкою до потрібного комусь продажу можна пояснити те, як різко ТЕЦ-5 почала втрачати цього року прибутковість.

Чим загрожує простим харків'янам передача ТЕЦ-5 у приватні руки? Найімовірніше, нічим. У роботі ТЕЦ, ймовірно, зміниться лише те, що газ вона тепер буде купувати не російський і в "Нафтогазу", а український і, грубо кажучи, у себе ж, точніше - у свого власника. Набагато рентабельнішою робота ТЕЦ не стане. Причина тому - все та ж: невідповідність тарифів на тепло і гарячу воду витратам на їх виробництво і не ідеальний рівень розрахунків. Теоретично можна припустити, що нові власники ТЕЦ будуть шантажувати регіон, періодично відключаючи тепло в спробі отримати свої гроші. Однак на практиці це навряд чи можливо з тієї простої причини, що тарифи, рівень розрахунків, та й в цілому сфера комунальної теплокомуненергетики регулюються в Україні виходячи не з економічних, а з політичних міркувань. Навряд чи норовистим бізнесменам дозволять залишити людей без тепла або продавити підвищення тарифів. Швидше можна припустити інший варіант: нові власники сподіваються, що їм вдасться пролобіювати компенсацію різниці тарифів з держбюджету і таким чином зробити роботу ТЕЦ більш рентабельною.

Минулого тижня стала відомо, що три харківських ВНЗ аграрного профілю - національний технічний університет сільського господарства імені Василенка, національний аграрний університет імені Докучаєва та зооветеринарну академію - об'єднають в один, Слобожанський державний аграрний університет. Відповідне розпорядження прийняв Кабмін, пішовши назустріч ініціативі Міністерства аграрної політики та обладміністрації. Виконувачем обов'язків ректора нового вишу буде перший проректор університету сільського господарства Леонід Тищенко. Коментуючи рішення про об'єднання, губернатор Михайло Добкін акцентував увагу на тому, що галузь вищої освіти аграрного профілю потребує якісних змін, і взагалі дав зрозуміти, що рівень кваліфікації випускників харківських сільгоспвишів невисока і не дає їм повноцінно працювати в сучасних фермерських господарствах.

В Україні дуже багато ВНЗ, близько 900. Згідно зі світовою практикою, нормальним вважається, коли на 500-600 тисяч мешканців діє один успішний університет. За такою логікою в Харкові має бути лише... три вищих навчальних заклади (або п'ять-шість, якщо брати до уваги область), а в нас їх - майже 70. За такої кількості само собою виникає деяке дублювання профілів і спеціальностей, не кажучи вже про те, що, наприклад, факультет менеджменту та маркетингу зараз, схоже, є в кожному ВНЗ. Трохи більше року тому уряд заговорив про необхідність оптимізації мережі українських вищих навчальних закладів, і створення регіонального Слобожанського аграрного університету - один із кроків на цьому шляху. Ще напрошується думка про можливість об'єднати університет мистецтв, академію культури та академію дизайну і мистецтв, медуніверситет і фармакадемію, гуманітарно-педагогічний інститут та педуніверситет, можливо - виші "силового" профілю: університет внутрішніх справ, академію внутрішніх військ, університети повітряних сил і цивільного захисту. Звичайно, подібні об'єднання дозволять оптимізувати видатки на утримання навчальних закладів, а простіше кажучи - дадуть заощадити, насамперед - за рахунок скорочення персоналу в тих сферах, де ВНЗ дублювали один одного. Заощаджені гроші якраз можна направити на те саме поліпшення якості освіти, про яке говорив губернатор.

Зі створенням саме Слобожанського університету поки є два не зовсім зрозумілих організаційних моменти. Перший - чи буде він працювати у всіх тих приміщеннях, які займали три вищі, що ліквідуються, і наскільки це зручно? Справа в тому, що аграрний університет зараз займає будівлю в Харківському районі (в Рогані), зооветакадемія - у Дергачівському, і відстань між ними - кілометрів 30. А університету сільського господарства належить, зокрема, монументальна "бекетівська" будівля в самому центрі міста, яка однозначно може бути ласим шматочком для багатьох. Який з вишів стане основним при об'єднанні і де, приміром, будуть знаходитися адміністративний корпус або бібліотека, потрібні абсолютно всім, - поки невідомо. Але щоб ідея об'єднання не дискредитувала себе з самого старту, потрібно організувати роботу нового ВНЗ так, щоб студенти і викладацький склад не відчували незручностей.

І другий момент, який викликав деякий подив, - те, що в.о. керівника нового університету буде не один із ректорів трьох вишів, що ліквідуються, а перший проректор сільгоспуніверситету імені Василенка. Коли стало відомо про об'єднання ВНЗ, здавалося, що ректором Слобожанського університету може стати діяльний керівник зооветакадемії Валерій Головко, який просувається, в тому числі, і за партійною лінією. З іншого боку, Леонід Тищенко теж дуже давно працює в науці і в освіті, має регалії і нагороди, і хочеться вірити, що його призначення обумовлено саме професійними якостями: була обрана людина, яка зможе всерйоз зайнятися аграрною освітою в Харкові.

Тема виборів по-трохи відпускає свідомість українців. Розстановка сил у новому парламенті, принаймні - первісна, зрозуміла: п'ять днів знадобилося Центрвиборчкому, щоб дорахувати останні п'ять сотих відсотка голосів за партійними списками, і він нарешті дорахував. Вибори за пропорційною системою закінчені. З мажоритаркою, як і очікувалося, виявилося складніше і не обійшлося без скандалів. У п'яти одномандатних округах пройдуть перевибори - по одному округу у Києві, Київській і Миколаївській областях і в двох округах Черкаської області. Через 10 днів наполегливих підрахунків, які супроводжувалися найрізноманітнішими обставинами, Центрвиборчком запропонував призначити в цих округах повторні вибори, і буквально наступного дня парламент пішов ЦВК назустріч. Ці п'ять проблемних округів - ті, де процес підрахунку голосів проходив за участю судів і втручання "Беркуту", а одна зі сторін голосно і наполегливо звинувачувала іншу в фальсифікаціях. Тепер Центрвиборчком призначить у цих округах перевибори - саме за мажоритарною системою. Повторна спроба народного волевиявлення повинна пройти протягом 60 днів після відповідного розпорядження Центрвиборчкому. Реєстрація кандидатів буде проводитися заново, тобто в перевиборах можуть узяти участь і претенденти-невдахи цих виборів (у тому числі, наприклад, Наталія Королевська), і нові шукачі щастя. Є, правда, одна заковика. Чинне законодавство України не передбачає проведення повторних виборів у зв'язку "з неможливістю достовірно встановити результат", а саме таким формулюванням охрещений той безлад і війна без переможців, які творилися в п'яти багатостраждальних округах. Взагалі, "неможливість достовірно встановити результат" у ситуації, яка вимагає найпростіших арифметичних дій, - це, в принципі, діагноз і вирок сучасній українській політиці.

Але як би не було, "недообрання" п’яти депутатів не перешкодить парламенту нового скликання почати роботу: для цього необхідна конституційна більшість, тобто 301 особа. Поки що до нового складу Ради Партія регіонів проводить 187 депутатів, "Батьківщина" - 102, "УДАР" Віталія Кличка - 40, "Свобода" - 38, Компартія - 32. Тобто сумарно регіонали та їхні традиційні союзники комуністи отримують 221 мандат, що не дає їм не те що конституційної, але навіть простої більшості. Вся опозиція за умови, що вона зможе домовлятися між собою хоча б ситуативно (а очікувати від опозиційних лідерів можна чого завгодно), має 180 "багнетів". У принципі, це немало, але для того, щоб диктувати свої умови, - недостатньо. І не варто забувати про самовисуванців. Їх у новому парламенті поки що близько 40 осіб, і саме вони цілком можуть дати регіоналам у разі потреби голоси, яких бракує, навіть не вступаючи до жодної фракції. Саме самовисуванці можуть стати в новій Раді тими самими власниками "золотої акції", роль яких зазвичай виконували нечисленні фракції, що потрапили до парламенту на межі прохідного бар'єру. Ситуація ще більш спрощується за рахунок того, що цій Верховній Раді формальна більшість ні для чого не потрібна і її не треба одноразово формувати. Це означає, що будь-яка з парламентських політичних сил у кожному конкретному випадку голосування зможе шукати механізми для залучення депутатів на свій бік. Враховуючи досвід роботи чинної Верховної Ради, можна припустити, що більшого успіху на цьому "законодавчому" терені досягнуть регіонали.