У Харкові відзначать 135-річчя з дня народження українського письменника, композитора, мистецтвознавця, драматурга і громадського діяча Гната Хоткевича. Значна частина його життя пов'язана з Харковом. Як повідомили "SQ" у Харківському літературному музеї, досягнення Хоткевича в літературі, музиці, етнографії, історії сприяли формуванню основних напрямків сучасної української культури.

Програма ювілейних заходів:

3 жовтня, 16.00 - презентація нового видання книги Хоткевича "Музичні інструменти українського народу"; концерт кобзарів, лірників Харківського кобзарського цеху (Харківський літературний музей, вул. Фрунзе, 6);

3 жовтня, 17.00 - круглий стіл "Хоткевич і сучасність", по закінченню -
демонстрація забороненого в радянський час художнього фільму "Назар Стодоля" (1936 р.) за участю Хоткевича (там же);

4 жовтня, 12.00-14.00 - урочисті заходи, кобзарський концерт на території меморіальної кімнати-музею Хоткевича (сел. Високий Харківської області, вул. Горького, 10);

4 жовтня, 17.00 - концерт за участю виконавців на автентичних народних інструментах, етнографічних груп (Харківський обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтв, вул. Пушкінська, 62).

Вхід на всі заходи вільний.

Довідка "SQ". Гнат Мартинович Хоткевич народився 31 грудня 1877 р. у Харкові. У 1900 р. закінчив Харківський технологічний інститут. Деякий час працював інженером на залізниці. У 1895 р. організував селянський театр в Дергачах Харківської обл., у 1901 р. - перший український робітничий театр у Харкові. Виступав з концертами як соліст-бандурист, досяг високої майстерності гри на бандурі. Зібрав численні матеріали про народних співців, кобзарів і лірників.

За участь у керівництві політичним страйком у 1905 р. піддався переслідуванням і був змушений переїхати на Галичину, яка тоді була у складі Австро-Угорщини. Об'їхав усю Галичину і Буковину зі скрипковими концертами та концертами українських народних пісень у супроводі бандури. Організував Гуцульський театр у с. Краснопілля (зараз - Івано-Франківська обл.). Повернувшись з Галичини в 1912 р., оселився в Києві і включився в літературне та художнє життя: виступав з лекціями, був редактором літературного журналу "Вісник культури і життя", продовжував давати концерти з бандурою. Після початку Першої світової війни його знову почали переслідувати і в 1915 р. вислали за межі України.

Повернувся до Харкова після розпаду царської Росії, проживши тут до свого чергового арешту. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, керував капелою бандуристів у Полтаві.

Все життя працював над удосконаленням гри на бандурі. Автор підручників гри на бандурі, близько 600 музичних творів, прозових і драматичних творів, кіносценаріїв, перекладів світової класики та ін. У 1932 р. потрапивши в немилість влади, був позбавлений державної роботи, його твори були заборонені. Розстріляний більшовиками 8 жовтня 1938 р. Реабілітований посмертно.