У Харкові на 87-му році життя помер учасник дисидентського руху Ігор Кравців. Про це повідомив голова Громадської спілки захисту пішоходів Віктор Козоріз з посиланням на сина померлого Богдана.

Ігор Кравців народився у 1938 році у Харкову. У 1961 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Працював майстром на будівництві, інженером-будівельником у «ПромбудНДІпроекті».

У 30-річному віці він замінив у своєму прізвищі літеру «о» на «і» та у повсякденному спілкуванні перейшов на українську мову.

У 1972 році був заарештований за друкування на машинці праці Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Його звинуватили у «антирадянської агітації і пропаганді» та засудили до 5-ти років позбавлення волі.

Покарання Кравців відбував у 35-й зоні на Уралі та 19-й – Дубравлагу в Мордовії. Брав активну участь в акціях протесту політв΄язнів, спрямованих проти свавілля табірної адміністрації, надсилав заяви й листи протесту до міжнародних організацій та урядових установ. 1974-75 домагався статусу політв’язня, звертався з цього приводу з заявою до голови президії Верховної ради СРСР Підгорного. 

У 1976 році разом зі ще 13-ма політв’язнями протестував проти вилучення у творчих особистостей – Стуса і Шабатура – творів.

У 1977 році був звільнений. Працював інженером у «Південдіпрошахті», з літа 1989 року став керівником групи і головним інженером проекту інституту «Укрпроектреставрація».

З 1988 року - член Української Гельсінгської групи. Був депутатом Харківської обласної ради першого скликання, працював секретарем комісії з освіти. Висувався кандидатом у народні депутати України першого скликання, у січні 1992 року на додаткових виборах, але вони не відбулися. 

Мешкав у Харкові.