Пенсіонер з Ізюма Харківської області через війну опинився в Лозовій і щодня виходив зустрічати дружину з окупації. Драматичну історію переселенця розповіли працівники гуманітарного хабу в Лозовій, «Слобідський край».
На початку повномасштабного вторгнення директорка одного з лозівських ліцеїв Валентина Нечвола ініціювала створення гуманітарного хабу, який працює вже третій рік. Через хаб пройшли тисячі людей, які опинилися в біді. Але деякі історії постраждалих від війни працівникам хабу запам'яталися особливо.
Одного разу на початку війни до хабу по допомогу звернувся літній чоловік.
«На вигляд незнайомцю було 75 років. Він привітався і гірко заплакав. Взявши себе в руки, чоловік розповів, що він з Ізюма. З дружиною вони ховалися в підвалі. У проміжку між обстрілами він піднявся нагору, щоб роздобути води. Чоловік ішов до міської колонки, молячись, щоб та була ціла. Шлях йому перерізав евакуаційний автобус. У цей же момент почався сильний обстріл. Волонтери підхопили чоловіка під руки і посадили в автобус. Він просив зупинити, але водій, маневруючи між прильотами, не став цього робити, - розповіла Валентина Нечвола.
Лозівські волонтери, намагаючись розрадити літнього чоловіка, напоїли його чаєм, видали продуктовий набір і запросили приходити в хаб. Чоловік обіцяв приходити щодня, але тільки після того, як зустріне евакуаційні автобуси.
Кожен чоловік прямував до місця, куди прибував транспорт із гарячих точок. Він чекав, що на евакуаційному автобусі може приїхати його дружина.
«Одного разу наш ізюмчанин не прийшов. Ми занепокоїлися, чи не захворів випадково. Але вже наступного ранку він прийшов із дружиною. Він світився від щастя. Чоловік вірив, що знайде її, так і сталося», - розповіла керівниця хабу.
Фото ілюстративне
