У Куп'янську росіяни шукали лазню і дивувалися ванним у будинках: переселенка з міста в інтерв'ю "Суспільному" про те, як прожила в окупації 115 днів.
Марина Коцюра до повномасштабного вторгнення працювала в органах місцевого самоврядування в Куп'янську. Зараз вона економіст Фонду підтримки підприємництва в Кропивницькому.
Куп'янськ - райцентр на сході Харківської області. До війни тут проживало 27 тис. осіб, із передмістями - 55 тис. осіб. Місто було окуповане 27 лютого 2022 року. Про остаточне звільнення Куп'янська Генштаб повідомив 18 вересня 2022-го.
Мер Куп'янська Геннадій Мацегора на початку вторгнення перейшов на бік РФ.
"Поведінка міського голови не дуже дивна, тому що він балотувався від партії ОПЗЖ і ніколи не приховував свого ставлення до Росії, що ми повинні дружити, - розповіла Марина Коцюра. - У нього були совкові цінності: День Перемоги, "дєдивоєвалі", 1 травня. Він не брав участі в заходах у пам'ять про героїв Крут, до Дня Соборності. Ходили його заступники, бо він сказав: "Це - не мої свята". Попри те що він 1978 року народження, служив в українській армії, присягав як міський голова українському народу, був заслуженим тренером України - це від нього було очікувано".
Але разом із мером на бік РФ перейшли і багато працівників Куп'янської міськради. Голова Куп'янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич говорив, що в перші тижні після звільнення роботу міськради було паралізовано, оскільки чиновники і депутати, які співпрацювали з російськими військовими, розбіглися.
Марина Коцюра розповіла, що від більшості своїх колег по міській раді вона не очікувала переходу на бік РФ.
"Ще вчора вони носили вишиванки, співали гімн на заходах, розмовляли державною мовою на робочому місці, а потім із легкістю пішли на співпрацю..." - каже Марина Коцюра.
До 27 травня 2022 року, розповіла жінка, у будівлі міської ради та в сесійній залі стояли прапор України та прапор міста Куп'янська. Але 27 травня прапор замінили на російський. Тоді, за свідченням Кацюри, 50% працівників мерії написали заяви на звільнення. Але інші 50% залишилися працювати, пояснюючи це словами "А що нам робити? А куди нам їхати?"
Дуже багато куп'янчан за свою громадянську позицію опинилися в підвалах. У Куп'янську були створені місця незаконного затримання мирних жителів. За даними СБУ, російські окупанти незаконно утримували в Куп'янську щонайменше 400 українських громадян.
Активістів, розповіла Марина Кацюра, відстежили за відео від 1 березня 2022 року, коли в місті відбувся проукраїнський мітинг "Куп'янськ - це Україна". Крім того, деяких активістів, за свідченням жінки, видали місцеві жителі.
У квітні 2022 року в будинку у Марини Кацюри проводили обшук. Вона підозрює, що наводку дали її колишні колеги.
"У нас уже не було світла, мобільного зв'язку, інтернету. Ми були вдома з мамою вдвох. І я дивлюся у вікно - стоїть величезна військова машина, а у ворота ломляться люди в масках. Я думала, що приїхали зрізати супутникову антену, бо Т2 було відключено ще з 25 березня, щоб ми не дивилися українські канали. Мама побігла відкривати, а на ній була вдягнена футболка з великим тризубом і написом: "Народжений бути вільним". Вона порвала на собі цю футболку, бо ми знали про випадки, коли мої друзі сиділи на підвалах за свою проукраїнську позицію", - згадує Марина Кацюра.
Російські військові хотіли з'ясувати, чи мають Кацюра та її мати зв'язки із ЗСУ.
Раптово солдати РФ почали питати, де знаходяться громадські лазні, і були здивовані, що в приватному будинку Кацюри є ванна.
"Якби я цього не пережила, то я б не повірила в те, що людина дивується, що у звичайному приватному будинку є власна ванна, і що миюся я не десь там, на городі чи в громадських лазнях", - розповіла Марина Кацюра.
Вона звільнилася з Куп'янської міськради і влаштувалася працювати медичним реєстратором. Пізніше до неї прийшли друзі, колишні поліцейські, які не пішли на співпрацю з РФ, але не змогли виїхати. Вони повідомили, що Марину Кацюру можуть занести до списків невиїзних і "кандидатів на підвал" за її громадянську позицію.
У червні 2022-го Марина Кацюра вирішила виїхати. Два дні вони з матір'ю переховувалися у знайомих, потім за допомогою друга змогли виїхати. Відстань у 60 кілометрів їхали сім годин, пройшли через 12 блокпостів.
"Це було дуже страшно, бо на кожному блокпосту нас перевіряли, а коли приїхали до Печенізького водосховища, мусили ще пройти чотири кілометри пішки до українського блокпоста. Там зустріли наші військові й сказали: "Дівчатка, ласкаво просимо додому! Вас вітає Україна! Ви вільні!" Уже рік минув, а нічого не забулося", - розповіла Марина Кацюра.
Жінка переїхала до Кропивницького. Там вона знайшла житло і нову роботу.
