Секрети польової кухні розкрили у Харківському окремому батальйоні ТрО.

Військових годує музикант та ріелтор Сергій Щербак. Шеф-кухар розповів, що у територіальну оборону потрапив із четвертої спроби: не брали через відсутність військового досвіду. Умовив взяти хоча б на кухню. Думав, що буде помічником – чистити, подавати, мити. Але довелося ставати до плити та кашеварити. До війни кулінарний досвід був невеликим, довелося опановувати кухарське мистецтво на ходу.

Кухонний інвентар – ножі, каструлі, сковорідки, терки, духовку – кухар приніс із дому. Готує для підрозділу із 30-ти бійців.

Сергій освоїв сім видів перших страв: борщ, солянка, супи.

Солдатський набір продуктів досить простий: гречка, пшоно, рис, макарони, раз на тиждень - картопля, пюре або в мундирі. До гарніру – сосиски, сарделі, м'ясна піджарка, котлети. Але у приготуванні страв застосовується індивідуальний підхід. Деякі бійці не їдять майонез, інші цибулю. Тому салати іноді готуються до двох видів.

Продукти виділяє армійське командування. Кухар закуповує лише спеції.

Бійцям, які несуть бойове чергування в окопах, їжу доставляють у спеціальних термосах.

Солдатська кухня рухається за лінією фронту. Під час наступів камбуз знімався з місця і на двох "бусиках" та "пиріжку" слідував за підрозділом. Навіть під час переїздів бійці не залишалися голодними: їжа готується заздалегідь та зберігається також у термосах.

На збори потрібно дві-три години. Обладнання похідної кухні на новому місці займає трохи більше часу. Найчастіше кухню доводиться розміщувати у занедбаній будівлі, де немає світла та води. Необхідно налагоджувати побут: електрикою забезпечує генератор, газ подається з балона. Кухня витрачає 100-150 літрів води щодня. Але, як правило, у місцях розташування підрозділу водопостачання відсутнє. Потрібно щодня привозити воду у бочках та баклажках.

Але труднощі похідного життя колишнього представника мирних професій не лякають. Сергій Щербак каже, що головне – перемога, решта має другорядне значення.