У Куп'янську з березня невідома доля місцевого депутата та АТОшника Миколи Маслія. Як
"Не переживайте, не панікуйте. Пам'ятайте, ми вас як захищали, так і захищатимемо. Ми, добровольці з 2014 року, пройшли цей непростий шлях не для того, щоб наше місто взяли орки", - з такими словами місцевий депутат Микола Маслій звернувся до мешканців Куп'янська 26 лютого.
1 березня вже під час окупації Куп'янська, який здали без боїв, бо мер міста пішов на співпрацю з росіянами, а потім втік, на центральній площі зібралося близько тисячі місцевих жителів. Вони скандували "Куп'янськ – це Україна", а Микола Маслій повернув на будівлю міськради український прапор. Російські військові спостерігали за цим із найближчого блокпосту біля будівлі "Укртелекому". Миколай вирішив провести з ними переговори. За словами очевидців, він підійшов до них і показав, що не має зброї. Росіяни почали кидати світлошумові гранати та стріляли над головами людей. Тоді й забрали депутата. Через дим ніхто не побачив, куди саме відвели Миколу.
Друзі припускають, що Миколу Маслія могли кинути у підвал у будівлі "Укртелекому", а потім відвезти до приміщення комунального підприємства "Теплоенерго". За словами очевидців, там росіяни влаштували в'язницю. Співробітниця одного з підприємств Миколи Маргарита запевняла, що чула у підвалі "Теплоенерго" голос свого керівника. За два дні до контрнаступу у вересні друзям зниклого депутата прийшла інформація з Вовчанська: нібито там бачили, як Миколу посадили в автомобіль та відвезли у напрямку Росії. Друзі Миколи звернулися до "Міжнародного комітету Червоного Хреста", але його представники поки що не змогли отримати підтвердження, що Миколу утримували в окупованому Вовчанську, а потім перевели до російської в'язниці. Друзі також подали заяву до Служби безпеки України, яка порушила справу про викрадення громадянської людини. У цій справі наприкінці листопада брат Миколи Олександр Маслій здав ДНК-аналіз. Якщо слідство знайде тіло зниклого, його буде з чим порівняти.
Побратими Миколи, які воювали з ним під час АТО, кажуть, що не втрачають надії, бо траплялися випадки, коли українські військові проводили у полоні два роки. Дружина Миколи Альона Войно-Данчишина разом із доньками переїхала до Литви. Вона також звернулася до СБУ та "Червоного хреста", але досі не отримала жодної інформації.
"Я навіть звернулася до ворожок, і обидві сказали, що Микола живий. Я екстрасенсам ніколи не вірила, але в такій ситуації підеш і до ворожок", - каже жінка.
За
"Ви тільки уявіть: доля тисяч людей невідома. Когось із них уже, можливо, немає в живих. Їх усіх шукають рідні, і безмежні страждання в сім'ях від невідомості. Рідні чекають гарних звісток. Чекають із надією у серце", – написав Лубинець.