Поліцейська з Харківської області вирвалася з окупації, сховавши жетон у підгузок дитини. Історію слідчої з Вовчанська Юлії Гончаренко розказав начальник Слідчого управління ГУНП в Харківській області Сергій Болвінов.

Широкомасштабне вторгнення застало Юлію саму вдома з дворічним сином. Її, як і всіх поліцейських, викликали по тривозі. Жінка сіла в машину й відвезла дитину до родичів.

На службі видали вогнепальну зброю і дали наказ їхати до Старого Салтова. 

У перший же день війни Вовчанськ було захоплено. Дитина Юлії залишилась на окупованій території. Жінка прийняла рішення повернутись. 

Російські військові змусили всіх працівників поліції здати зброю. Ризикувати та відмовлятися, маючи поруч сина, Юля не могла. Але зброю просто так не віддала: зняла звідти бойок і трошки відпиляла дуло, щоб зробити зброю непридатною для стрільби.

Згодом з’явилася можливість вирватися з окупації. Жінка вирішила забрати з собою жетон та посвідчення. Виїжджала з чоловіком та сином під виглядом звичайної цивільної родини. Посвідчення та жетон жінка сховала у дитячі підгузки.

У вересні 2022 року під час Харківського контрнаступу Вовчанськ звільнили ЗСУ. Юлія одразу повернулася у місто на службу. Але жити з дитиною у Вовчанську, який знаходиться у кількох кілометрах від кордону, небезпечно. Кожного дня Юлія їздить на роботу з Харкова.

У середині травня 2023 року російські війська обстріляли Старицю Чугуївського району та вбили двох мирних мешканців – чоловіка та жінку. Юлія та її колега виїхали на виклик. Треба будо задокументувати черговий злочин військ РФ та доправити тіла загиблих до моргу.

На поліцейській машині вони доїхали до річки. Далі був зруйнований міст. Рухатися треба будо на човні. На іншому березі на поліцейських чекали голова сільської ради з військовими.

Поки копи переправлялися, почалася чергова хвиля обстрілів. Гатили з “градів”, мінометів та артилерії. Але повертати назад теж було не можна, тому що виклик був терміновий.

Поліцейські швидко перетнули річку та сховалися під мостом. Але надійним укриттям назвати схованку Юлі та її колеги було важко – кожен удар міг стати останнім для них. Тоді жінка дістала телефон та почала знімати. Відео надсилала чоловікові.

Коли загроза минула, Юлія із напарником виконала свою роботу.