Рік тому відбувався Харківський контрнаступ - одна з найуспішніших операцій українських військ із відбиття російської агресії. Протягом кількох днів ЗСУ вибили росіян із позицій по Сіверському Дінцю, відкинули їх до кордонів на півночі та на сході Харківської області, очистили Лиманський напрямок на Донеччині та закріпилися на Луганщині в Кремінських лісах. Зокрема, першу річницю визволення сьогодні, 8 вересня, відзначають у Балаклії.

Про те, як відбувався контрнаступ, розповіли учасники боїв, службовці Національної гвардії.

У перші тижні повномасштабного вторгнення РФ частина Харківської області була захоплена. Під окупацією опинилися весь Куп'янський район, частини Харківського, Чугуївського, Ізюмського районів. Російські війська дісталися до окружної дороги на північному сході Харкова. 

Уже на початку травня ЗСУ провели успішні контратаки на півночі від обласного центру і звільнили частину окупованої раніше території. Але це була лише проба сил перед великим проривом, на підготовку якого пішло ще чотири місяці.

Грім для окупантів грянув на початку вересня. Перші відео, на яких українські військові піднімають національний прапор над звільненими селами, почали з'являтися в мережі ще 4-го вересня 2022 року. Але це було за межами Харківської області, на суміжних ділянках фронту: бійці 15-го Слов'янського полку та 103-ї бригади тероборони звільнили село Озерне на Лиманщині. 

Російські позиції починали "сипатися". І вже 6 вересня слов'янські гвардійці займали позиції у Волоховому Яру на Харківщині. Вночі вони зазнали болісних втрат через авіаудар, але це не зупинило контрнаступ. 

Командир взводу батальйону спеціального призначення "Донбас" 15-го Слов'янського полку НГУ Коготь розповів, що його підрозділ обійшов Балаклею і почав штурмувати Волохів Яр. Росіяни не очікували цього - і не втрималися. 

"За перший день вибили їх до траси на Ізюм, утримували її всю ніч, і зі світанку до обіду вже повністю взяли населений пункт під контроль. 9-го вересня вночі отримали наказ рухатися на Куп'янськ. Там знаходилися штаби росіян. Вони розмістилися на вулиці елітних дво- і триповерхових будинків. Ми спочатку зустріли опір, але потім вони тікали дуже швидко, кидаючи особисті речі, зброю. Під час фільтраційних заходів знайшли склад із гуманітарною допомогою, цілий день роздавали її місцевим, ледве встигли, бо вже наступного дня був "приліт", і те приміщення згоріло. Місцеві жителі дуже раділи, багато хто почав виїжджати в більш безпечні місця, багато хто ділився інформацією про супротивника", - розповів Коготь.

Підрозділ офіцера 5-го Слобожанської бригади Ключа кілька місяців поспіль воював на Балаклійському напрямку, згодом узяв участь у вересневому наступі. 8-го вересня ЗСУ звільнили Балаклею. 

"Ми розділилися на три групи і пішли на Балаклію. Пройшли певну дистанцію, далі окопалися, знову зайняли оборону, а ЗСУ пішли вперед до Ізюма. Це місто було дуже розбите. Бачиш дев'ятиповерхівку, розрубану навпіл російською авіабомбою так, що під'їзди склалися. Начебто два будинки, а посередині діра", - згадує офіцер Нацгвардії Ключ. 

Коли підрозділ стояв у селі Пришиб, на "нулі", офіцер спостерігав, як російська РСЗВ "Град" висунулася на бойову позицію і почала стріляти не по позиціях військових, а по Балаклії, по мирному населенню. 

Офіцер 5-ї Слобожанської бригади Бона потрапив на Балаклійський напрямок під Явірське в травні 2022 року. Працював у складі диверсійно-розвідувальної групи. Його підрозділ рухався на Вербівку і Балаклею, потім - на Ізюм.

"Коли вже почався наступ, ми справді відчули, як можемо працювати: йдемо, і чотири години поспіль земля гуде від виходів: ми заходили в "квадрати", по яких уже відпрацювала артилерія 125-120 мм. Спочатку наступали на Вербівку й одні з перших туди увійшли. Потім проводили стабілізаційні заходи в Балаклії. Суміжні підрозділи вступали в бої. 10 вересня ми потрапили в Ізюм. Там були масові поховання людей. Ми ще там знайшли склад трофейної автоматичної зброї, БТРи і танки, купу "ксів". Ми тоді це називали "ленд-лізом" із РФ. Наш четвертий батальйон виходив далі на Лиман і Підлиман, там були сутички, розбивали колони", - розповів офіцер.

Наступ загальмувався тільки на Луганщині. Бона пояснює це великою кількістю мінних полів, які створили російські війська. 

Деякі українські громадяни на захоплених територіях співпрацювали з окупантами. Боєць 5-ї Слобожанської бригади Ара розповів про проведення фільтраційних заходів у перші дні визволення Харківщини.

"Ми перевіряли будинки та нежитлові приміщення. Це тривало дві доби. Далі ми рухалися на Ізюм. Частина колабораціоністів самі здавалися і здавали інших, бо їхній "потяг пішов", а також російських військових, які не встигли втекти або намагалися "залягти на дно", - розповів Ара.

ЗСУ вдалося паралельно розвивати наступ на півночі Харківщини, де діяли підрозділи 3-ї бригади оперативного призначення "Спартан". Аж до 9-го вересня артилерія противника піддавала щоденним обстрілам Харків і його околиці з Цупівки, Козачої Лопані, Циркунів. А вже 10 вересня росіяни кинули добре облаштовані позиції, техніку, боєприпаси. Лінія фронту перемістилася до державного кордону.

"Ми зайшли в Уди і побачили, що противник кинув усе: своїх "двісті", майно, боєприпаси, зброю. Стало зрозуміло, що така тенденція буде далі. Потім рухалися в Куп'янськ, звідти - в Куп'янськ-Вузловий. Я тоді ще був оператором Javelin. Заходили по п'ятах, машини горіли, було багато трупів окупантів. Висунулися до Стельмахівки. З іншого боку річки був уже ворог. Пройшли Новоосинове, Глушківку, Богуславку і закріпилися в Новоселівському. Там уже ворог нас намагався штурмувати, але ми не здали жодної позиції", - згадує командир взводу 3-ї бригади оперативного призначення "Спартан" Маркер. 

Командир відділення 3-ї бригади оперативного призначення "Спартан" Ранок розповів, що його підрозділ рухався на Куп'янськ за штурмовиками "Кракена" і 93-ї бригади.

"Вразили масштабні руйнування за Куп'янськом. Було багато трупів московитів на розбитих позиціях, у калюжах, бруді. Стояв страшний сморід усю дорогу. Дійшли до Стельмахівки. Там ворог знищив нашу техніку, ми відсікали їхній контрнаступ", - згадує боєць.

Війська РФ намагалися повернути свої позиції: задіяли танки, артилерію, авіацію. Але їхні атаки були відбиті ЗСУ.

Протягом чотирьох днів, до 12 вересня 2022 року, було звільнено близько 6 000 кв. кілометрів української території.

Після звільнення Ізюма, Балаклії, Куп'янська, Козачої Лопані та інших населених пунктів Харківщини державні інституції та міжнародні організації задокументували величезну кількість військових злочинів, скоєних російськими військовими. Мова не тільки про зруйновані мости, будинки, підприємства: всюди були ексгумовані сотні тіл убитих українських громадян. Багато тіл були зі слідами тортур. Тільки в Ізюмі вже в перші місяці було піднято понад 400 тіл. Чи не в кожному окупованому місті та селі знаходили катівні.

Після повернення законної влади на звільненій території почали відновлювати роботу транспорту та комунального господарства, подачу електроенергії.