У м.Мерефа Харківської району 4 вересня відзначають 415-у річницю від дня заснування міста і 67-у річницю визволення від фашистських загарбників. Як повідомили "SQ" в Мерефянській міськраді, 3 вересня керівництво міста та представники громадськості поклали вінки та провели мітинг біля меморіалу "Батьківщина-Мати" в центрі міста, поклали квіти до братської могили в сел.Селекційне. О 17.00 розпочне роботу виставка художніх досягнень та квітів на площі міста, а о 18.00 розпочнеться святковий концерт, який закінчиться феєрверком.

Також у місті, на стадіоні "Авангард", проходить турнір з футболу в пам'ять про футболіста Вадима Якименко і приурочений до Дня міста. Як повідомив футболіст мерефянської команди "Авангард" Олександр Сайко, такий турнір проводиться щорічно у День міста. У цьому році він зібрав 11 команд з Харківського району (Селекційне, Утківка, Тимченки) і м.Харкова.

Спаравка "SQ". Мерефа - місто Харківського району, розташоване на березі однойменної річки. Мерефа відзначає 415 років від дня заснування. Саме стільки років місту, вважають місцеві краєзнавці, і такий відлік веде міська влада. Хоча щодо часу виникнення Мерефи існує кілька припущень. Одні дослідники стверджують, що Мерефа заснована в першій половині XVII ст. і вважають, що тут народився кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко, інші - не пізніше 1655 р., коли в Мерефі було споруджено храм Святого Миколи. Документи, а також народна пісня "Дума про вдову Сірчіху" свідчать, що в Мерефі жила сім'я І.Д.Сірка, а в окремі періоди і він сам. На честь відомого земляка на центральній площі міста в роки незалежності України встановили пам'ятник отаману - точну копію того, що стоїть на його могилі в с.Капулівка (1980 р., скульптор В.Шконди) Дніпропетровської області.

Назва міста походить від двох праіндоєвропейської коріннь "мер" ("мор") - "болото, трясовина" і "аква" ("ахва", "ехва") - "вода". У середині XVII ст. саме Мерефа була укріпленим форпостом і бойової базою українських козаків, які разом з полками Чугуєва і Ізюма контролювали північно-східні кордони Слобожанщини. У 1660-1710-і рр.. Мерефу, для захисту якої була побудована невелика дерев'яна фортеця, багаторазово руйнували і грабили татарські орди. З другої половини XVIII ст. тут розвиваються ремесла і завдяки вигідному географічному положенню - торгівля, три рази на рік в місті проводилися ярмарки.

На початку XIX ст. через Мерефу продовжена залізнична гілка напрямку Санкт Петербург - Крим, і Мерефа стала важливим залізничним вузлом (у 1952 р. від Мерефи до Харкова запущена електричка, місто пов'язане залізницею з Харковом, Люботином, Зміьовом, Первомайським, Лозовою, Красноградом в прямому приміському сполученні. Потяги далекого прямування в Мерефі не зупиняються). У 1840 р. в Мерефі побудований спиртовий завод, який діє і зараз. У 1896 р. поміщик Борткевич, що став власником спиртозаводу, побудував скляний завод, який був і залишається одним з провідних у своїй галузі заводів України (нині Мереф'янська скляна компанія). У 1911р. бельгійці, які викупили скляний завод, облаштували перше в місті футбольне поле. На цьому місці в 1923 р. був побудований і зараз існує стадіон. Ті ж бельгійці у 1912 р. побудували за своїм проектом триповерхові будинки для співробітників скляного заводу, які приїхали з Бельгії. Ці будинки існують і понині. У 1938 р. після приєднання до Мерефи с.Артемівка місту було присвоєно статус міста.У травні 1942 р. в околицях Мерефи йшли важкі бої, відомі як Харківська операція 1942 р.. Тут потрапили в оточення і загинули десятки тисяч солдатів і офіцерів Червоної Арміі.Мерефу Радянська Армія визволяла від фашистів тричі: у травні 1942 р., у лютому 1943 р. і остаточно звільнила 5 вересня 1943 р.

Нинішня Мерефа - це місто площею близько 2,5 тис.га, населення - 27 тис.чол. (В кінці 80-х -30 тис.чол.). У Мерефі 6 промислових підприємств (в кінці 80-х років була 10), два НДІ, 5 комунальних підприємств, 50 магазинів, 5 АЗС, 4 відділення банків, 826 приватних підприємств. У місті діє сім шкіл.

З Мерефою пов'язані імена багатьох видатних людей, зокрема, тут народився відомий фізик, ректор Київського університету в 1951-1955 рр.. Олександр Голик, неодноразово бував Остап Вишня. Мерефянську природу зображали на полотнах художники Сергій Васильківський та Петро Левченко. У Мерефі жив заслужений майстер спорту, заслужений тренер України, альпініст Сергій Бершов (закінчив школу № 6).