Уперше рейтинг інформаційної активності трохи "підтасований". І справа тут зовсім не у злій волі автора. Але складаючи рейтинг на підставі дійсної згадуваності людей, уся двадцятка складалася б лише з чиновників. На жаль, головними спікерами минулого року були саме вони, продовживши тенденцію, що з'явилася позаминулого. Тому деякі учасники рейтингу згруповані за загальними ознаками. Отже, двадцятка головних героїв стрічки з невеликими коментарями.

20. Трое из ларца
 

Ні, вони не однакові з обличчя, але всі вистрибнули в інформаційний простір завдяки скриньці, вірніше, скриньці Пандори під назвою "Парламентські вибори". У цьому заході брало участь чимало дивних персонажів, але ці троє, мабуть, - найбільш яскраві і за сумою згадок заслужили місце в рейтингу.

Степан Гавриш - людина з "попереднього" часу, так і не знайшов собі місця в новій політичній реальності. Балотувався на окрузі з Дмитром Шенцевим, любив історії на зразок "Підходить до мене Кучма і каже: "Рятуй, Степане Богдановичу, - вітчизна в небезпеці". Розповідями релікта допоморанчевої епохи електорат не перейнявся.

Андрій Ільгов, учасник нашого позаторішнього рейтингу, минулого року особливо не проявляв активності. Був висунутий опозицією за тим же округом, що й Гавриш, але в результаті домовленостей об'єднаної "Батьківщини" з УДАРом зняв свою кандидатуру на користь кандидата-ударівця. Потім зник на кілька днів, викликавши бродіння в умах громадськості. З'явився з дикою історією про те, що його хотіли викрасти або вбити, тому й ховався. Злі язики називали більш імовірну причину зникнення - запій.

Олександр Кірш, уже призабутий бухгалтер-популяризатор, знову сплив на поверхню, ставши одним з кандидатів-мажоритаріїв від опозиції. Прославився зеленкою, якою був облитий під час зустрічі з виборцями. Після цього декілька днів не мився і не міняв сорочки, розгулюючи в зеленому вигляді містом і являючи собою живу демонстрацію підступності режиму. Єдиний з переможених, хто не припинив після виборів публічної діяльності: Кірш організував "Альтернативний парламент", який складається з таких же, як він людей, які програли на виборах. Хоча масштаб діяльності трохи дивує - можна було б організувати відразу "Альтернативну Україну", обрати там себе президентом і управляти.

19. Мирон Маркевич

Ім'я головного тренера "Металіста" згадувалося у зв'язку з успіхами харківського футбольного клубу. Втім, і невдачі теж траплялися: в жовтні "Металіст" був оштрафований на 50 тисяч гривень за поведінку вболівальників, а особисто Маркевич - на 7,5 тисяч за нецензурні висловлювання на адресу арбітра. Але подібна причина падінню популярності у нас ніяк не сприяє, швидше - навпаки. Тому Маркевич минулого року став почесним громадянином Харкова, контракт з ним продовжений до 2017 року, і зміна власника клубу позиції головного тренера не похитнула. А "Металіст" вийшов до плей-офф Ліги Європи! Оле! Оле!

18. Ігор Швайка

Лідер харківського осередку ВО "Свобода" запам'ятався організацією численних, але дрібних за кількістю учасників акцій протесту і незграбними спробами осідлати хоч якісь протестні настрої. Проте явна маргінальність "Свободи" у Харкові не завадила Швайці зайняти прохідне місце в партійному списку. У підсумку трапився оксюморон - харківський нардеп-націоналіст. Як депутат Ігор Швайка відзначився гнівним, але невиразним виступом не сесії облради, чим викликав роздратування у депутатів і обласної влади. Ця спроба перенести стиль роботи "Свободи" у Верховній Раді на місцевий рівень хоч і була провальною, але, схоже, визначить поведінку Швайки цього року: більше скандалів і конфліктів з будь-яких приводів і на будь-якому рівні. А конструктив... Та хто взагалі чекає конструктиву від націоналістів?

17. Віктор Козицький

Начальник Головного управління МВС України в Харківській області до публічності явно не прагнув. Але життя не дало генералу відсидітися в інформаційному окопі: минулий рік видався багатим на резонансні злочини, про хід розслідування яких головний міліціонер області був змушений звітувати. Крім того, Козицький коментував те, що відбувається в лавах харківських міліціонерів - кадрові призначення, підвищення зарплат і структурні зміни, готовність людей у погонах до Євро-2012... У кінці року начальник облуправління МВС став генерал-майором, з чим і вітаємо!

16. Геннадій Тюрін

Прокурор області минулого року був змушений коментувати не тільки резонансні злочини, але і підготовку прокуратури до набуття чинності новим Кримінально-процесуальним кодексом. Окрім того, Тюрін неодноразово звертався до громадськості з приводу подій навколо Тимошенко. А соратники Юлії Володимирівни писали на ім'я Тюріна нескінченні скарги. Взагалі, інформприводів, пов'язаних з качанівським в'язнем, було так багато, що саме вони забезпечили прокурору області місце в нашому рейтингу.

15. Олександр Кривцов

У вересні Кривцов залишив посаду віце-мера, встигнувши з початку року вдосталь поспілкуватися з пресою. Об'єктом його пильної уваги була міська інфраструктура - боротьба з незаконно встановленими кіосками, реконструкція доріг до Євро-2012, готовність до опалювального сезону, проведення міських суботників... На жаль, Андрій Парамонов, який зайняв крісло Кривцова, поки не може похвалитися такою ж інформаційної активністю, як його попередник. Що, втім, цілком очікувано, враховуючи той факт, що вся інформаційна політика міської влади, схоже, і далі буде обертатися навколо головного спікера - мера.

14. Олена Олешко

Головні партійні бонзи області та міста не особливо прагнули демонструвати свою партійність, воліючи висвітлювати господарські питання, пов'язані з обійманими посадами. Тому вантаж інформування громадськості про діяльність партії влади ліг на заступника голови Харківської облорганізації Партії регіонів Олену Олешко. За свою партійну діяльність Олешко була заохочена 140-м місцем у партійному списку на виборах до Верховної Ради. Місце, звичайно, непрохідне, але це, мабуть, той випадок, коли важлива не ціна подарунка, а увага.

13. Роман Нехорошков

Минулого року об'єктом пильної уваги директора Департаменту житлового господарства міськради було сміття. Справа в тому, що з початку року харків'яни почали оплачувати вивіз сміття за окремими квитанціями, а не у складі квартплати, як раніше. Це нововведення не припало до смаку городянам, бо вивезення сміття істотно здорожчало. Ось і довелося Нехорошкову весь рік розповідати про те, як витрачаються кошти городян і що взагалі зі сміттям відбувається. Ще одна тема, яку активно висвітлював Нехорошков, - запуск лінії з виробництва паливних брикетів з утилізованих старих дерев. Думка здорова, але в Харкові, на жаль, мало твердопаливних котлів, тобто дівати ці брикети нікуди. З'явилася ідея продавати їх в Європу, де альтернативне паливо поважають. Але інформації про те, що в європейських котлах горить харківські тирса, поки не надходило.

12. Олександр Попов та Олександр Нечипоренко

Заступник міського голови з питань сім'ї, молоді, спорту та підготовки Євро-2012 Олександр Попов та директор Департаменту з підготовки та проведення Євро-2012 Харківської міськради Олександр Нечипоренко активно інформували громадськість про перебіг підготовки до свята футболу й з'являлися в новинній стрічці під час його проведення. Причому якщо чиновники рангом вище все більше коментували питання інфраструктури, то Попов з Нечипоренко займалися організаційними моментами - розміщенням і прийомом уболівальників, роботою фан-зони і т.д. Попов після чемпіонату продовжив працювати, а Нечипоренко довелося розпрощатися з посадою, тому пов'язана вона була тільки з Євро-2012. Утім, в інформаційних стрічках він сплив як довірена особа кандидата в народні депутати від Партії регіонів Володимира Кацуби, так що цілком можливо, про Нечипоренка ми ще почуємо.

11. Віктор Кітанін

Директор Департаменту комунального господарства Харківської міськради минулого року ніс у маси тільки позитив - розповідав про відкриття скверів, парків, мостів, пам'ятників, висаджуванні дерев і квітів і т.д. Позаминулого року Кітаніну дошкуляли лісозахисники, але у 2012-му вже ніхто не затьмарював пасторальних картин, які малював директор департаменту комунального господарства. І треба відзначити, що на відміну від багатьох інших чиновників, чиє сприйняття навколишнього світу часто суттєво відрізняється від реальності, слова Кітаніна дійсності відповідали - місто покращало.

10. Сергій Дульфан

Транспортні проблеми в півторамільйонному мегаполісі постійно знаходяться в центрі уваги громадськості, тому людина, яка відповідає за транспортну інфраструктуру, завжди нарозхват у журналістів. Директор Департаменту транспорту і зв'язку міськради Сергій Дульфан обіцяв погасити борги із зарплати "Міськелектротрансу" (це багатостраждальне підприємство минулого року було офіційно визнане банкрутом), закликав водіїв платити за паркування незважаючи на відсутність паркоматів (найближчим часом вони навряд чи з'являться - місто вирішило поки не витрачатися на їх установку), коментував ситуацію з набутими в лізинг трамваями і тролейбусами (цей уже багаторічний конфлікт далекий від вирішення). Найприємніша новина для всіх харківських автолюбителів теж виходила від Дульфана - йдеться про запровадження нової схеми руху на перехресті вулиць Шевченка та Героїв праці. Це "пляшкове горлечко", що замикає добру половину Салтівки, багато років служило джерелом головного болю для харків'ян, які користуються наземним транспортом. Тепер перехрестя стало регульованим, і, найімовірніше, поворот ліворуч з Героїв праці вже не коштуватиме водіям таких витрат часу і нервів.

9. Народні обранці

Чотирнадцять округів, чотирнадцять кандидатів від Партії регіонів і стільки ж перемог. Інформаційна активність тепер уже народних депутатів, а до того - кандидатів, була пов'язана виключно з виборами - крім хіба що кількох заяв Дмитра Святаша та Олександра Фельдмана. Всі інші говорили в міру таланту спічрайтерів. При цьому чудес державної думки ніхто не демонстрував, усе зводилося до "кандидат у народні депутати вважає, що держава повинна приділити особливу увагу проблемам пенсіонерів, шкільних учителів, працівників м'ясомолочної промисловості і т.д. (потрібне підкреслити)". Втім, перемога на цих виборах кувалася зовсім не в ЗМІ, а в пунктах роздачі продуктових наборів. Так що медійна активність і її якість на результат, схоже, ніяк не вплинули.

8. Олександр Ярославський

Харківський олігарх номер один згадувався, насамперед, у зв'язку з Євро-2012. І стадіон, і аеропорт, і новий готель... Його активна участь у підготовці до чемпіонату на час відсунула в бік застарілу ворожнечу з мером Харкова. Але чемпіонат закінчився, і конфлікт розгорівся з новою силою, причому в цій битві Ярославський виглядає стороною, що програла. Його головний актив - футбольний клуб "Металіст" - був проданий новому власнику, причому під гнівні заяви Геннадія Кернеса про передачу стадіону "Металіст" у міську власність. Та й взагалі, мер посилено впроваджував у маси думку про те, що у футбольній діяльності олігарха було більше розрахунку, ніж благодійності. Зараз Ярославський натякає на якийсь новий футбольний проект, однак навряд чи це буде щось, пов'язане з Харковом. Тому цілком можливо, що Ярославський в нашому рейтингу - востаннє.

7. Віктор Суботін

"Турбоатом", очолюваний Віктором Суботіним, протягом усього року поставляв до стрічок новини, які ніби зійшли зі сторінок радянських газет: підприємство отримало замовлення, відвантажило, виплатило, модернізувало, було нагороджене... Але в новинному потоці, повному негативу, інформація ,що виходить від "Турбоатома", не викликала відторгнення і навіть давала позитивні емоції, додаючи впевненості в тому, що не все так погано. Так що Віктор Суботін завдяки своїй діяльності на посаді директора "Турбоатома" цілком міг би отримати спеціальний приз - "За внесок у суспільний оптимізм".

6. Світлана Горбунова-Рубан

Це єдина із заступників міського голови, яка активно спілкувалася з пресою. Її сфера діяльності - соціальна політика. Ось лише кілька питань, які висвітлювала Горбунова-Рубан: робота перинатального центру, прийомні сім'ї та дитячі будинки, знижки в транспорті для студентів, пункти обігріву для бомжів, допомога мешканцям будинків, що постраждали від вибухів, і нарешті роз'яснення з приводу того, хто і як повинен проводити розтин. Загалом, усе життя харків'ян - від народження і до самої смерті - знаходиться під невсипущим контролем Горбунової-Рубан.

5. Заступники губернатора

Валентин Дулуб, Ігор Шурма, Юрій Сапронов, Євген Савін та Андрій Моченков. Ці заступники губернатора в сумі наговорили пресі стільки, що, об'єднавшись, цілком могли б зайняти перше місце в рейтингу. Але і за усередненим показником згадуваності кожного вони потрапили до п'ятірки. Кожен з віце-губернаторів коментував теми, які визначалися лінією роботи: Шурма - охорона здоров'я, Сапронов і Моченков - економіку, Савін - внутрішню політику, Дулуб - усе потроху, тяжіючи при цьому до питань суто господарських. Завдяки діяльності цих людей Харківська обласна адміністрація знову виявилася лідером інформаційної активності, залишивши далеко позаду мерію і всі інші органи державної та місцевої влади в області.

4. Арсен Аваков

Барон-вигнанець, протягом усього року, рятуючись від української феміди в Італії, відбивався від влади заявами, трансльованими через "Facebook" або блоги. В кінці року Аваков повернувся на батьківщину вже як народний депутат. Протягом усього року аналітики ворожили, як саме влада не дасть Авакову отримати заповітний мандат, який дає недоторканність. Але коли ЦВК його таки зареєстрував, незважаючи на те, що міг відмовити в реєстрації за формальними причинами, стало зрозуміло, що депутатом Авакову бути. Тоді ж з'явилася підозра, що подібне не могло статися без домовленостей екс-губернатора з чинною владою. Але що це були за домовленістю і з ким - таємниця, вкрита мороком. Морок може розсіятися цього року, коли справа дійде до принципових голосувань у Верховній Раді. Тоді й стане зрозуміло, навіщо і кому знадобився Арсен Аваков в Україні.

3. Сергій Чернов

Голова Харківської облради, крім виконання своїх прямих обов'язків, займався дитячим фестивалем "Дитятко" та Асоціацією органів місцевого самоврядування. Відповідно, всі коментарі, які давав Чернов, по суті, стосувалися тільки роботи обласної ради, фестивалю та асоціації. Ніяких загальних міркувань він собі не дозволяв, ніяких спроб вийти за рамки виконуваних функцій не робив. Ні гучних заяв, ні скандалів. З медійної точки зору - нудно, але з точки зору функціональної - відмінно. Якби наш рейтинг називався "Функціонер року", Сергій Чернов, безумовно, посів би перше місце.

2. Геннадій Кернес

Цього року Геннадій Кернес майже зрівнявся в рейтингу інформаційної активності з губернатором. Крім коментування традиційних для мера питань, Кернес брав активну участь у парламентських виборах, щільно опікуючи кандидатів-регіоналів, і так само активно цю участь заперечував. Під кінець року мер розв'язав скандал навколо харківського стадіону "Металіст", ініціювавши передачу стадіону з обласної у міську комунальну власність. Все це призвело до відкритої війни з Олександром Ярославським. Конфлікт цей чимало оживив міський інформаційний пейзаж. Загалом, Кернеса минулого року було багато.

1. Михайло Добкін

Поголів'я корів і свиней, ціни на хліб, Євро-2012, парламентські вибори, урожай зернових і цукрового буряка, бюджет, сміттєві полігони... Теми, за якими висловлювався губернатор, завжди були приземлені і гранично конкретні. І це скоріше плюс, ніж мінус. Навіть внутрішня політика цікавила його куди менше суто господарських питань. Так що розхоже кліше "міцний господарник" - це точно про Михайла Добкіна, який уже не перший рік цілком заслужено лідирує у рейтингу інформаційної активності і залишається найвідомішим чиновником області.