У харківському кінотеатрі "Боммеръ" 25 серпня стартує кінопрограма "Тижня кіно Юрія Іллєнка". Таким заходом організатори хочуть увічнити пам'ять і популяризувати кінематографічне спадщина українського кінорежисера, кінооператора, сценариста, суспільно-політичного діяча Ю.Іллєнко. Як сказано на сайті кінотеатру, до програми ретроспективних показів увійшли вісім картин Ю.Іллєнка, які сам автор вважав своїми найвищими досягненнями в кінематографії: "Тіні забутих предків", "Криниця для спраглих", "Вечір на Івана Купала", "Білий птах з чорною ознакою", "Лісова пісня. Мавка", "Легенда про княгиню Ольгу", "Лебедине озеро. Зона" і "Молитва за гетьмана Мазепу. Нова версія". Всі фільми, крім останнього, були відновлені цифровим способом у рамках Державної програми відновлення та збереження кінематографічної спадщини Ю.Іллєнка. Отже, зазначили в "Боммері", глядачі зможуть подивитися ці картини у якісних копіях, недоступних досі широкому загалу.

 

Довідка "SQ". Юрій Герасимович Іллєнко народився 1936 р. у Черкасах. Роки Другої світової війни разом з родиною провів в евакуації в Сибіру. Школу закінчив у Москві (Росія). У 1960 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії. У цьому ж році зняв дипломну роботу "Прощайте, голуби" (перший в історії інституту повнометражний фільм) і отримав за неї нагороди на світових кінофестивалях у Празі і Локарно - за кращу операторську роботу.

У 1963 р. отримав запрошення студії ім. О.Довженка зняти фільм "Тіні забутих предків" режисера Сергія Параджанова. Дебют Ю.Іллєнка в режисурі - "Криниця для спраглих" за сценарієм Івана Драча про винищення українського села - був заборонений до показу постановою ЦК КП Україні на 22 роки. Наступний фільм "Вечір на Івана Купала" був знятий з екрану рішенням міністра культури СРСР. Фільм реабілітований 1988 р.

У 1971 р. на з'їзді Комуністичної партії України був заборонений наступний фільм "Білий птах з чорною ознакою" як "найбільш шкідливий фільм, що колись зроблений в Україні, особливо шкідливий для молоді". У фільмі вперше в історії був виведений як головний герой воїн УПА.

Під час дворічної еміграції до Югославії Ю.Іллєнко зняв фільм "Живіо заінат" (перекладається як "Живу наперекір всьому"), який на екрани України також не був допущений.

Наступний фільм "Мріяті и жити" був 42 рази зупинений у виробництві на різних стадіях. На з'їзді КПУ було сказано, що "з так званим "поетичним кіно України" нарешті покінчено". Одним з представників поетичного кіно вважався Ю.Іллєнко. Після цієї заяви він переїхав до Москви і почав знімати фільм про Катерину Білокур "Очі землі". Новопризначений міністр кіно України Василь Большак вимагає перекладу постановки на студію Довженка і за місяць ліквідовує проект на вимогу ЦК КПУ.

У різні роки були заборонені майже всі проекти Ю.Іллєнка на стадії сценарію. Всього він написав 42 сценарії, але тільки сім з них стали фільмами.

У незалежній Україні Ю.Іллєнко створив кіностудію "Фест-Земля", на якій зняв перший в Україні фільм на недержавні кошти. Цей фільм був запрошений на Каннський кінофестиваль, де отримав дві нагороди. В українському прокаті фільм не показувався. Пізніше російська телекомпанія ОРТ придбала його, але в ефір фільм не потрапив.

У 2001 р. Ю.Іллєнко зняв фільм "Молитва за гетьмана Мазепу". Показувати його в Росії заборонили. В Україні фільм також був знятий з прокату, заборонений для показу по телебаченню, не випущений на відео.

На парламентських виборах 2006 і 2007 рр. Ю.Іллєнко балотувався в народні депутати України за списком політичної партії ВО "Свобода".

Помер 15 червня 2010 р. у сел. Прохорівка на Черкащині.

Ю.Іллєнко - народний артист України, академік Академії мистецтв України, член Європейської академії кіно, лауреат Національних премій ім. Т.Шевченка та О.Довженка, учасник і призер багатьох міжнародних кінофестивалів (у тому числі Каннського, Московського, Соррентского, Торонтського, Берлінського, Тегеранського, Карло-Варського, Мюнхенського, Сан-Францизького і Ванкуверського).