Після затримання харківського екс-губернатора Арсена Авакова італійською поліцією події можуть розвиватися за двома сценаріями. Перший - Аваков отримає політичний притулок в Італії, другий - він буде переданий українській стороні й поселений до слідчого ізолятора.
Ілюзорність притулку
Народний депутат від БЮТ Сергій Пашинський кілька днів тому заявив, що "партія "Батьківщина" буде категорично вимагати від колишнього губернатора Харківської області Арсена Авакова, щоб він попросив політичного притулку в Європі". Цей зворушливий прояв турботи про однопартійця тут же був розтиражований ЗМІ, і прихильники Авакова завмерли в очікуванні рішення італійської Феміди. Причому очікування це, судячи з численних коментарів, просто променіло оптимізмом: сумнівів у тому, що Аваков за бажання отримає політичний притулок, не було, здається, ні в кого. В усякому разі, його прихильники були в цьому впевнені. Хоча сумніви повинні були виникнути, і їх зерна посіяв, у тому числі, сам Пашинський.
Будь Пашинський юристом, він ніколи б не вимовив такого: "У нього була можливість залишитися в будь-якій країні Європи, і йому б дали політичний притулок. Але він тримався до останнього моменту". Справа в тому, що саме це відсутність від Авакова прохань у наданні політичного притулку й ставить під сумнів той факт, що Італія вирішить пригріти екс-губернатора. За італійськими законами людина не може претендувати на політичний притулок, якщо вона приїхала з країни, відмінної від країни походження, яка приєдналася до Женевської конвенції і в якій він, перебуваючи протягом значного періоду часу, не запросив присвоєння собі статусу "політичного біженця". І в цьому є певна логіка: якщо ти дійсно потребуєш політичного притулку, то що тобі заважало попросити його відразу після того, як ти залишив країну, де піддавався переслідуванням?
Те, що Арсен Борисович до затримання в Італії встиг поїздити Європою, зрозуміло не тільки зі слів Пашинського. Під час свого вимушеного вигнання (яке, до речі, прихильники Авакова іменували відрядженням, що само по собі не може не насторожити італійців) екс-губернатор "вів громадську роботу в рамках гуманітарного проекту благодійного фонду "Ренесанс", відвідував різні країни Європи". Це цитата із заяви Наталії Статівко, прес-секретаря Авакова в облорганізації ВО "Батьківщина", яка до сказаного додала: "Тому неправильно було б говорити про те, що він ховається або знаходиться в бігах". Останню фразу з прицілом на політичний притулок слід було б опустити: всякий "нормальний політичний біженець" в іншій країні саме ховається, а не "веде громадську роботу" і не перебуває у відрядженні.
Взагалі, можна припустити, як виглядає ситуація не звідси, з України, де багато хто свято впевнений у політичних переслідуваннях опозиції, а з Італії. Отже, припустимо, італійська територіальна комісія з присвоєння статусу біженця (саме цей орган приймає рішення про політичний притулок) отримала запит від громадянина Авакова, який:
1) до появи в Італії встиг об'їхати кілька країн Євросоюзу й політичного притулку ніде не просив;
2) подав запит на отримання політичного притулку не тоді, коли перетнув кордон Італії (що логічно, а зробити це можна в будь-якому прикордонному поліцейському пункті), а лише після того, як був затриманий італійською поліцією;
3) перебував у міжнародному розшуку Інтерполу.
Загалом, для італійського правосуддя Аваков - біженець вельми сумнівний. А сумнівність у даному випадку майже зі стовідсотковою ймовірністю призведе до того, що притулку в Італії він не отримає. Справа в тому, що настільки гуманні в деклараціях країни Євросоюзу виявляють дивовижну черствість, коли справа доходить до надання політичного притулку. Наприклад, міжнародні правозахисні організації звертали увагу на той факт, що один з лідерів Євросоюзу - Німеччина - неодноразово відмовляла в політичному притулку кровним ворогам Рамзана Кадирова. А адже після депортації багатьох з них чекала доля куди більше неприємна, ніж запровадження до ізолятора. Та й взагалі, статус політичного біженця в країнах ЄС отримує лише чверть охочих.
Утім, Італія може врахувати небезпеки, пов'язані з репатріацією Авакова, і видати йому посвідку на проживання з причин так званого гуманітарного захисту. Але навіть на цей крок італійці навряд чи підуть. По-перше, зіграє роль явна сумнівність того, що Аваков має потребу в гуманітарному захисті з об'єктивних причин (головна з яких - той факт, що екс-губернатор перебував у розшуку Інтерполу). А по-друге, є ще чинник зовнішньополітичний. Дипломати кожної країни, яка надає притулок вигнанцеві, прекрасно розуміють, що таке рішення неминуче призведе до ускладнення відносин з країною, що "виганяє". Саме тому, до речі, прагматичні чиновники країн Євросоюзу куди охочіше надають притулок вихідцям з Афганістану або Сомалі, ніж росіянам та українцям. Ускладнення відносин з Афганістаном мало кого хвилює. Росія чи Україна - зовсім інша справа. Росія - це газ, а Україна... Україна для Італії - досить ємний ринок збуту своїх товарів. І навряд чи Італія готова пригріти Авакова в обмін навіть на теоретичну можливість якихось обмежень експорту до України. Тим більше, стан італійської економіки такий, що уряд Італії, найімовірніше, закрив би очі навіть на людоїдство Бокас, аби продовжувати продавати штиблети до Африки.
Чи розуміє сам Аваков і його адвокати сумнівність заходу під назвою "політичний притулок"? Напевно - так. І тому, найімовірніше, навіть намагатися отримати цей самий притулок Аваков не буде. Бо одна справа - з гордо піднятою головою постати перед українською Фемідою, "відмовившись" від політичного притулку, і зовсім інша - постати перед тією ж Фемідою після того, як Феміда італійська в наданні політичного притулку відмовить.
Цікаво, що буквально вчора Пашинський заявив, що Аваков не просить політичного притулку в Італії, тому що "вважає себе українським громадянином і політиком" (який тут зв'язок?), "який ні в чому не винен" (мабуть, на думку Пашинського, просити політичного притулку - доля злочинців), і "збирається і далі продовжувати боротьбу з чинним режимом на своїй Батьківщині" (як Аваков буде це робити, не зовсім зрозуміло). Схоже, Пашинський зрозумів, що, піднявши тему політичного притулку, він сів у калюжу, і спробував "включити задню", втім, досить незграбно.
Реальність СІЗО
У СІЗО Авакову, мабуть, посидіти таки доведеться. Звичайно, умови утримання в Харківському слідчому ізоляторі далекі від стилю життя, до якого звик екс-губернатор. Але такий розвиток подій може бути корисним для політичної кар'єри Авакова. Цей факт автоматично поставить його в один ряд з Тимошенко й Луценком, що підійме Авакова в очах ліберальної громадськості і неминуче просуне вгору в партійній ієрархії.
До того ж перебування Авакова в СІЗО цілком може бути недовгим. По суті, владі потрібно лише виключити екс-губернатора з передвиборчого процесу, а для цього досить швидко розглянути справу й засудити його умовно. Це не дозволить Авакову висуватися за мажоритарним округом або опинитися в партійному списку, а перебування екс-губернатора на волі знизить загострення пристрастей з приводу "переслідувань опозиції". Чи встигне суд винести вирок до виборів? За бажання - безумовно. Справа Авакова досить проста й не вимагає заслуховування десятків свідків. Звичайно, захист буде намагатися всіляко затягнути процес, але при жорсткій позиції судді зробити цього не вийде - така особливість нашого судочинства.
Але такий варіант розвитку подій можливий у тому випадку, якщо влада буде керуватися здоровим глуздом. А влада наша іноді буває разюче ірраціональною. Тому цілком може статися, що Аваков, перебуваючи під слідством й не будучи засудженим, пройде до парламенту за списком, що зробить притягнення його до кримінальної відповідальності справою технічно досить не простою. За позбавлення Авакова депутатської недоторканності повинна буде проголосувати більшість Верховної Ради, і навіть якщо більшість буде біло-синьою, далеко не факт, що депутати підтримають це рішення: в подібних випадках депутатський корпус може проявити солідарність з колегою, нехай і опозиційним, хоча б для того , щоб не допускати прецеденту. Крім того, за такого варіанту відповідальність за кримінальне переслідування Авакова разом із судом і прокуратурою розділить парламентська більшість, що вже явно зробить справу харківського екс-губернатора політичною. Так що в цьому випадку питання з позбавленням Авакова депутатської недоторканності буде просто затягуватися, і депутатство для Авакова стане порятунком.
Влада, правда, може піти ще одним шляхом: засудити Арсена Борисовича до реального терміну і відправити відбувати покарання до колонії. Крок цей буде найгіршим з усіх можливих: Арсена Авакова разом із Тимошенко й Луценком зарахують до жертв режиму. Втім, цей крок може і не викликати особливого суспільного резонансу: якщо вже оселення за грати Тимошенко нікого сильно не схвилювало, то та ж операція з Арсеном Аваковим навряд чи сколихне громадськість.
