Прес-реліз "Як політичні партії виконують свої обіцянки?"

Аналіз діяльності Верховної Ради протягом останніх трьох років свідчить, що на виконання партійних передвиборчих обіцянок виборцям поки що розраховувати не варто.

Партії, що потрапили до парламенту  завдяки професійно складеним програмам та за відсутності в них конкретики, зосередились на питаннях переважно соціального спрямування. Однак виконання і цих програм, з огляду на фактичну неможливість їх реалізації, а також через постійні політичні чвари, постійно відтерміновується.

З утворенням нової провладної більшості на чолі з ПР та внесенням змін до Конституції України, парламентарі стали демонструвати одностайність в голосуванні, що посприяло інтенсифікації процесів прийняття важливих рішень.

Після проведення детального аналізу діяльності фракції Партії регіонів у Верховній Раді України за період 2007–2010 років можна стверджувати, що ця фракція має найбільший відсоток виконаних обіцянок перед своїм виборцем – 41,3% та найбільший відсоток поданих законопроектів – 41,3%. Це означає, що майже 83% обіцянок передвиборчої програми в той чи інший спосіб було озвучено в стінах парламенту та задекларовано наміри їх втілити у життя.

Найбільше опрацьованих провладною командою ініціатив спостерігається в сфері міжнародної політики та питанні проведення військової реформи. Єдина сфера політики, щодо якої фракція не виконала жодної обіцянки, є сфера охорони здоров’я. Також треба зазначити, що більшість виконаних та поданих в якості законопроектів ініціатив датовані власне 2010 роком, тобто часом, коли команда Партії регіонів вибудувала власну владну вертикаль в Україні.

Звичайно, низка реформ, започаткованих теперішньою владою, є неоднозначними і викликають широку публічну дискусію. Але певним позитивом є наявність чіткої позиції фракції з цілої низки питань та готовність до впровадження власної державної моделі розвитку. Наскільки дієвими та затребуваними будуть ці реформи, покаже час і наступні парламентські вибори.

Детальний контент-аналіз обіцянок та ініціатив, відображених у передвиборній програмі БЮТ "Український прорив", та їх порівняння з реальними досягненнями й діями уряду Ю.Тимошенко показав доволі невтішну картину. З 95-ти обіцянок, виписаних у програмі, виконано або частково виконано лише 13, що становить майже 14%, подано 30 проектів (32%), а невиконаними залишились 52 обіцянки, або 54%.

Програма має достатньо чітке економічне спрямування, хоча з цього розділу і було виконано чи не найменшу кількість обіцянок. Реформи у сфері економічної політики ґрунтувались на ухваленні Податкового кодексу, але, як відомо, в редакції, поданій не фракцією БЮТ. Відповідно, велика кількість ініціатив, що мали у своїй основі саме Податковий кодекс, здійснені не були. Це стосується і спрощеної системи оподаткування, і ліквідації податку на додану вартість (ПДВ), і стимулювання інвестицій, і полегшення роботи підприємцям тощо.

Варто зазначити, що діяльність парламентської фракції та уряду Юлії Тимошенко в аспекті виконання передвиборної програми характеризується проведенням деяких реформ та реалізацією декотрих ініціатив, але системності та послідовності в цьому процесі не спостерігається.

Блок "Наша Україна – Народна самооборона". З 62 програмних обіцянок було виконано або частково виконано 19, що складає майже 31%, в якості проектів було подано 13 ініціатив, або майже 21%, і невиконаними залишились 30 обіцянок, або 48%. Програма у цілому справляє позитивне враження завдяки своїй структурованості, постановці мети та стратегічних цілей, логічній послідовності. Проте, як і у випадку з програмою "Блоку Юлії Тимошенко" (хоча і в значно меншому об’ємі), економічний блок програми НУНС спирається на ухвалення Податкового кодексу. Було заплановано зниження рівня ПДВ, спрощення дозвільної системи та зменшення податкового тиску. У цілому загальної програми реформування економіки України запропоновано не було. Треба зазначити, що, попри перебування у складі владної коаліції та сягання вертикалі влади аж до Президента, фракція блоку "Наша Україна – Народна самооборона" не провела належної роботи із виконання своєї передвиборної програми. Стратегічні цілі, зазначені у преамбулі програми, не досягнуті. Виконані обіцянки мають здебільшого "бюджетний" характер, тобто є прямими субвенціями соціального характеру з Державного бюджету. Жодних анонсованих реальних реформ проведено не було. Акцент діяльності зміщений у бік міжнародної політики.

Передвиборна програма "Блоку Литвина" "Від безладдя до справедливості!" викликає змішані відчуття: з одного боку, вона, безперечно, має достатньо сильний ухил в бік популізму, з другого боку, деякі її розділи достатньо добре та обґрунтовано виписані. Відсоток виконання обіцянок програми дуже низький: з 65-ти ініціатив виконано або частково виконано лише 8, що становить 12%; 15 ініціатив, або 23%, були подані як законопроекти; 42 ініціативи, тобто 65%, взагалі не знайшли свого відображення в роботі блоку. Судячи з програми та передвиборної кампанії 2007 року, "Блок Литвина" має соціальну спрямованість, що підтверджено кількістю ініціатив у відповідній сфері – 23, але не підтверджено реальними діями – з 23-х ініціатив виконано було лише дві. Позиціонуючи себе як партія для селян та сільського населення, "Блок Литвина" не приділив достатньої уваги аграрній сфері (другій за кількістю ініціатив - 11, з яких 2 виконані).

Робота блоку відзначається не стільки власними ініціативами, скільки голосуванням за відповідні пропозиції з боку партнерів по коаліції.

Рівень виконання обіцянок Комуністичною партією України за період 2007-2010 років є найнижчим серед усіх парламентських партій. Із 65 обіцянок, виписаних у програмі, виконано лише чотири, що складає 6,45%. Звичайно, таку низьку результативність роботи депутатів можна пояснити перебуванням фракції КПУ в опозиції. Але вона могла б бути компенсована кількістю законопроектів, спрямованих на досягнення програмних цілей. Однак депутати-комуністи подали лише 13 законопроектів, що складає 21% від загальної кількості ініціатив програми. На жаль, головним результатом роботи партії стала популістська риторика та утопічні заклики, а не законопроекти, яких потребує країна.

Таке ставлення партії та фракції до власної передвиборної програми у перспективі може мати негативні наслідки для електоральної підтримки цієї політичної сили.