Українська туристична галузь попри наслідки пандемії, руйнівну війну та окупацію частини територій намагається відродитись, як фенікс. Згідно з даними Державного агентства розвитку туризму в Україні, ключовим чинником попиту на відпочинок лишаються внутрішній туризм та активність тимчасово переміщених осіб. Парадоксально, але навіть при умовах воєнного стану українці та великий капітал продовжують інвестувати в нерухомість, сподіваючись на післявоєнний туристичний бум.
Оптимістичні прогнози говорять про 14,5 мільйонів туристів після війни. Однак, реальність на середину 2024 року менш вражаюча: зараз 2017 діючих готелів з недостатньою кількістю номерів для задоволення навіть частини очікуваного попиту. На цьому фоні спостерігаються дивні інвестиційні рішення, як-от продаж готелю "Україна" за 3 мільярди гривень, з окупністю, що не наближається до 20 років. Або замість реновації існуючих будівель, спостерігається тенденція до будівництва нових, великих комплексів, переважно на заході України (зараз біла 800 об'єктів виставлені на продаж).
Нещодавній приклад – заява ОККО Group про плани збудувати всесезонний гірський курорт у Львівській області з 41 лижною трасою та 25 готелями на 5500 номерів, з бюджетом першої черги близько $100 млн. Такі мегапроекти стають своєрідними магнітами, притягуючи розвиток супутньої інфраструктури: від хайкінгу та активного відпочинку (родельбани, тролеї) до гастро-турів, прокату транспорту від місцевих власників (як платформи bimbarent) - поїздки на баггі, квадро-тури, екстремальні підйоми на снігоходах або пропозиції кінних прогулянок.
Буковель як драйвер туризму
Курорти Карпат, зокрема Буковель, не лише втримали позиції на туристичному напрямку завдяки попиту на короткострокові відпустки, але й не зупиняли нове будівництво. Тут попит на 4-зіркові готелі залишається високим, незважаючи на проблеми з інфраструктурою. Так, з часів ковіду, у пік сезону, на лижному курорті було важко знайти місце для паркування, а черги на витяги перевищували 15 хвилин очікування.
Але це не зупиняє девелоперів: з 2022 року в Буковелі реалізується будівництво кількох великих об'єктів, зокрема 10-поверхового апарт-комплексу преміум-класу на 810 апартаментів, з початковою ціною для інвесторів від $4500 до $5400 за квадратний метр. Залишається питання, чи не перетворяться ці амбітні проекти на чергові "человейники". Альтернативою перевантаженому Буковелю міг би стати проект "Свидовець" – це три нові курорти, що в кілька разів перевищують розміри першого. Проте, реалізація Свидовця заблокована активістами через потенційно руйнівний вплив на екосистему та невідповідність вимогам розвитку регіону в умовах зміни клімату. За останніми дослідженнями за 10 років справній сніг у горах буде спостерігатися лише вище 1500 метрів. До приладу проект від ОККО Group знаходиться на висоті 500 метрів над рівнем моря.
Закордонні та внутрішні інвестиції під час війни
В період 2022-2024 років основними іноземними інвесторами в корпоративному сегменті були компанії, які вже мали потужності в Україні до початку повномасштабного вторгнення. Їхні інвестиції переважно спрямовувались на релокацію виробництва, ремонт пошкоджених об'єктів та соціальні проекти. Прямих, постійних та системних інвестицій в економіку України, в тому числі в туристичну галузь, від міжнародних компаній поки що немає, вони лише "придивляються" до можливостей.
Тому основними рушіями інвестицій в туристичну нерухомість залишаються великий український капітал та самі українці. Незважаючи на незавершену війну у період з 2024 по 2026 рік заплановано будівництво щонайменше 45 нових готельно-апартаментних комплексів на 6670 номерів та 108 котеджних містечок готельного типу на 3097 будинків. Найбільш перспективними напрямками інвестування досі вважаються апарт-готелі та котеджні містечка готельного типу.
Які перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні?
Попри значний потенціал туризму для економіки України, державна підтримка поки залишається на рівні меморандумів і декларацій. Основний акцент на залученні великого бізнесу як ключового драйвера розвитку регіону, але постійні зміни правил податкової системи дещо гальмує інвестиційний ентузіазм.
Історія відновлення туризму після війни показує, що він не відновлюється автоматично після завершення бойових дій. Приклад Боснії: попри міжнародну допомогу туристичний сектор так і не досяг очікуваного успіху - держава отримує лише 4,6% надходжень від туризму. Це говорить нам про те, що відновлення цілої галузі вимагає від держави системної стратегії, створення умов для інвестицій, підтримки малого й середнього бізнесу, гарантування безпеки та прозорих правил.
Новий підхід повинен уникнути точкових рішень, як-от нераціональне використання ресурсів під час підготовки до «Євро-2012», коли стадіони побудували за величезні державні кошти, а після завершення чемпіонату їх утримання стало фінансовим тягарем.
Для України важливо не повторювати старі помилки та помилки інших країн. Туризм має фокусуватися і на покращенні якості життя місцевого населення, а не тільки для іноземної аудиторії.
