17 марта 20 лет назад на всесоюзном референдуме советские люди во всех Советских республиках, в том числе на Украине, проголосовали за сохранение Советского союза как цельного единого государства. Но через год три человека, руководители тогдашних союзных республик РСФР, Беларуси и Украины, неизвестно по какому праву подписали т.н. Беловежское соглашение, которое уничтожило мою Родину – Союз советских социалистических республик. И отчитались за это деяние перед президентом Америки.

В годовщину этого события в Харькове был проведен пикет. Одним из организаторов пикета была партия Русский блок. Поддержать пикет пришли представители Блока Наталии Витренко (ПСПУ).

Выступающих было много и много «незлых тихих слов» в адрес разрушителей. Выступил и депутат Харьковского областного совета Павел Тищенко. Он отметил юридическую неправомерность принятых тогда решений, которые шли вразрез с нормами Конституции страны. Лейтмотивом его выступления стал призыв бороться за восстановление государственного единства разделённых границами территорий. «Мы живём на временно оккупированной территории СССР» – гласит одна из листовок пикетчиков.

Сегодня Россия в лице президента Дмитрия Медведева и премьер-министра Владимира Путина прилагает массу усилий для нового единения страны, пусть и в виде Единого экономического пространства, единого Таможенного союза. И нужно это для эффективного противостояния и противодействия разрушительным намерениям Запада. Противостояния как экономического, так и политического. Только вместе мы сможем выжить в условиях тихой войны, скрытой за лживыми западными улыбками.

Во время своего визита в Россию новый президент Украины Виктор Янукович получил предложение вступить в Таможенный союз. Его членами уже являются Россия, Беларусь, Казахстан. Вероятное принятие предложения – шаг, несомненно, правильный, на пользу государства Украина.

На статье «Владимир Путин продвигает идею создания евразийской империи» из английской «Таймс» чётко указано чего боится Запад (www.inosmi.ru/politic/20100310/158527773.html). Там написано: «Если Украина станет членом этого союза, на территории «большой четвёрки» бывших советских республик возникнет общее экономическое пространство…Общая валюта даст ему в руки мощные экономические рычаги, позволив бросить вызов доллару и евро, так она будет обладать статусом региональной резервной валюты». А пуще огня там боятся, что «…политический, военный и экономический центр будет находится в Москве…»

В самом деле – ради того ли разрушали, тратили время, миллиарды долларов и силы, чтобы русский двуглавый феникс восстал из пепла? Отсюда усилия англосаксонского Запада по дестабилизации обстановки в бывших республиках СССР, в Китае, контроля Старой Европы. Но он неизбежно восстанет. И это будет горькой пилюлей разрушителям как внешним, так и внутренним. Ведь без предателей и агентов влияния в таких делах сомнительной чистоплотности никак не обойтись.

Уважаемые Виктор Фёдорович и Николай Янович !

Значительная часть граждан Украины ожидает изменений в жизни страны в связи с избранием нового президента и формированием нового Кабинета министров. Системные проблемы в сфере образования, вызванные так называемыми «реформами» бывшего министра образования и науки И. Вакарчука, стали немаловажной причиной для миллионов граждан добиваться смены власти. Читать полностью »

Відкритий лист

Голови Харківської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода»

Раді ректорів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації Харківського реґіону

Панове ректори!

Україна переживає наразі далеко не кращий період свого життя. Бувало й гірше, але в різний час можна було списати це на Голодомор, чергову світову чи братовбивчу війну, колективізацію, індустріалізацію, застій, перебудову тощо.

2010 рік – це новій відлік модерної історії України. Великої Держави, яка по праву мусила бути суттєвим суб’єктом у світовій політиці й безумовною домінантою европейського простору.

Недалекоглядно-провокаційне рішення про призначення міністром освіти і науки України Дмітрія Табачніка – політика й діяча проросійської спрямованости, затятого українофоба – спричинило різкий осуд та обурення серед українців. З’явилися перші заяви, звернення української інтеліґенції, громадських організацій, професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, а студенти розпочали перші акції протесту.

Водночас ми з прикрістю дізналися, що Рада ректорів харківських вишів ухвалила звернення про захист цієї одіозної персони.

Харківська «Свобода», як і багатомільйонна громада випускників Харківських вишів, що працюють як в Україні, так і далеко за її межами, звикли сприймати наше місто як один із провідних наукових та освітніх центрів світу.

Але вчинок тих, хто поставив свій підпис під бланком з доволі правильною назвою «Рада ректорів», викликав багато запитань:

Невже стандартом освіти мають стати корупція, плагіат, ницість, які подано як ознаки  «високоінтелектуальності»?

Невже «Рада ректорів» прагне утвердження сепаратизму як основи державотворення?

Невже замісць виховання студентства як справжніх українських патріотів Рада прагне повернутися до плекання комплексу меншовартости й холпської залежности від московських царьків?

Невже ви, ректори, під «високими моральними якостями» розумієте здатність здобути наукові звання, посади, навіть цілі катедри за особливі інтимні заслуги перед керівництвом?

Невже ви хочете, щоби репутація Табачніка як «дріб’язкового клоуна і казнокрада» закріпилася в тому числі й за вами?

Невже крадіжки посадовцями творів мистецтва з музейних запасників є тою «принциповістю» і «високоморальністю», про яку ви згадуєте в своєму лакизному творі?

Звісно, вам доволі зручно виводити студентську молодь на «добровільних» засадах на квазимітинґи і тримати на короткому ланцюжку. І вам навіть страшно подумати, що буде, коли студентство буде висловлювати власну думку без огляду на погрози бути відрахованим. Студентство ніколи не було політично інертним, студенти завжди були рушійною силою тих звершень, на які хронічно неспроможні зашкарублі «академіки» і «проФФесори».

Чи варто нагадувати про те, що цей українофоб і музейний крадій є уособленням антидержавницьких сил, для якого не існує української нації, української історії, українських традицій, мови, культури тощо. Усвідомлюю, що для багатьох із вас, на жаль, неприступна через совєцький штиб мислення сила таких арґументів, тому підсумую.

Якщо, звісно, ви дбаєте не лише про збереження власних ректорських крісел за нової янучарської антиукраїнської влади, а насправді налаштовані «вирішувати нагальні проблеми освітньої галузі» (бажано, щоб ви їх розв’язували, а не «вирішували») й позбутися «Табачної» залежности, закликаємо вас наслідувати приклад тих ректорів, котрі відмовилися підспівувати новоявленому «міністрові», зокрема, Михайла Бондаренка  (ХНУРЕ), Володимира Пузіка (ХНАУ ім. Докучаєва), Віктора Говорухи (Харківський регіональний інститут державного управління НАДУ), Валерія Головка (ХДЗВА), Євгена Кузькіна (Харківський інститут фінансів), вл. Нікодима (Харківська духовна семінарія УПЦ МП), Степана Полторака (Академія внутрішніх військ МВС України), Ганни Пономаренко (ХУВС), Володимира Садкового (Університет цивільного захисту), Віктора Ткаченка (ХУПС ім. Кожедуба), Олександра Хвисюка (Харківська медична академія післядипломної освіти), й відкликати цю «вірнопіддану» цидулку.

Ваша реакція дасть відповідь на просте запитання: або українська освіта стрімголов летить у прірву, або вона крізь випробування янучарською та табачною руїною стане міцним фундаментом Великої України.

Голова

Харківської обласної організації

ВО «Свобода»

Ігор ШВАЙКА

Очередная неделя без весны потрачена на попытку переписать прошлое на фоне табачного бума. Или бунта. Хотя, точнее, антитабачного. Это относительно новое явление. Причем сам Табачник еще на новом посту ничего не сделал, а ему уже достаточно много прилепили. Всё как в Одессе. Там установили памятник неизвестному матросу Рабиновичу. Туристы спрашивают: «А почему неизвестному? Фамилия же Рабинович…» А гид отвечает: «Неизвестно, был ли он матросом». Министр образования и науки Дмитрий Табачник ничуть не уникален, просто выпало ему нести яблоко раздора. Наверняка он не имел отношения к сожжению учебников украинской истории в Крыму, но после его высказывания об украинцах и не украинцах в духе  еженедельника “Пятница”, мир затрясся. Потребовалось даже харьковским ректорам за Табачника «мазу держать». Но почему-то соседняя донецкая общественность, возмутившись назначением, решилась писать письмо «султану». А херсонские студенты уже даже создали ячейку сопротивления с требованием немедленной отставки Дмитрия Табачника, будто с него начался пересмотр украинской истории… Однако приходится констатировать - правительство у нас есть! Какое оно? Да кто его знает! Может, люди, когда были в оппозиции, изменились, поумнели и прочая? Правда, теперь в оппозиции другие умнеют и взрослеют, скрипя зубами. Со временем они тоже вернутся, счастливые и веселые… Что тут может быть нового?!
Вот мир накануне, оказывается, праздновал число «пи». Этот неофициальный праздник придумал в 1987 году физик из Сан-Франциско Ларри Шоу, который подметил, что в американской системе записи дат (месяц/число) дата 14 марта — 3/14 — и время 1:59 совпадает с первыми разрядами числа «пи» = 3,14159). В это время читают хвалебные речи в честь числа «пи», его роли в жизни человечества, рисуют антиутопические картины мира без «пи», пекут и едят «пи-рог» («pie») с изображением греческой буквы «пи» или с первыми цифрами самого числа, пьют напитки и играют в игры, начинающиеся на «пи», решают математические головоломки и загадки, водят хороводы вокруг предметов, связанных с этим числом.

        Хм, а мы ничего не праздновали! Потому что не знали, что есть и такой праздник! И, кроме того, у нас сейчас не праздник, а целое время «пи». Возьмем того же Табачника. В сентябре 2008 года он представил в Москве свою книгу “Утиный суп по-украински”. “В книге речь идет о тяжелой болезни украинской высшей власти, болезни национализма и русофобии. То, что происходит на Украине, непонятно ни Европе, ни России”, - сказал автор. В мае 2008 года он “прославился” своим участием в программе “Великие украинцы”. Во время проекта Табачник выступал ярым противником Степана Бандеры и “адвокатом” князя Ярослава Мудрого и, как писали СМИ, признался, что отправил на поддержку своего “подопечного” 1000 SMS. Конечно, разве нам до праздников, когда у нас за что ни возьмись, все «пи»? Как тут не вспомнить некую девушку П. из городка Утиное, не выговаривающую букву “р”. Оттого в ее жизни было только будущее, настоящее и пошлое…

Первое, что сделали многие компании в период кризиса - начали экономить на персонале и рекламе, ошибочно полагая, что именно так кризис пройдет мимо них. Причем экономия, учитывая наш национальный подход к решению проблем, переросла в почти полное прекращение финансирования этих статей бюджета. Читать полностью »

5 березня поточного року, у день загибелі Героя України Романа Шухевича, Харківська обласна організація ВО «Свобода» поширила заяву з вимогою до Харківської міської ради невідкладно розв’язати питання про встановлення монументів леґендарному Командирові УПА Романові Шухевичу та його безпосередньому керівнику, Провідникові ОУН Степанові Бандері.

Цілком логічна з точки зору природних прав українців вимога. Україна визнала Героями тих, хто поклав свої життя за її державність.

Ранок 10 березня розпочався з того, що я отримав відкритий лист від Харківської міської організації Партії реґіонів. У листі містилася чергова порція утертих більшовицьких гасел. Останні, за задумом реґіоналів, мають утримувати на голодному інформаційному пайку тих, хто зобов’язаний вірити у світле совєцьке минуле, і, не приведи Господи, подумає про українське сьогодення або майбутнє.

Символічно, що лише одна наша заява натрапила на таку «жорстку» відсіч з боку «реґіональних» українофобів. Варто нагадати, що жодне звернення соціального спрямування (повернення трамвая на Пушкінську, заборона забудови Лісопарку ґольф-клубами та іншими ганделиками, скасування рішень про надання в’єтнамським напівлеґальним «конторкам» величезних земельних ділянок, припинення засмічення історичного центру виродкуватими хмарочосами тощо) не викликали до того часу жодної реакції.

Це не дивно, адже «піаритися» доцільніше на перевірених роками совєцької окупації темах. А розв’язувати в сесійній залі міської ради кричущі соціальні, земельні, житлові проблеми краще без зайвого поспіху. Мені можуть заперечити, що на все не вистачає грошей, а ще стільки потрібно зробити до «футбольного» 2012 року!

«Свобода» ж, будучи послідовною ідеологічною партією, провадить свою діяльність повсякчас. Наші програмові позиції є чіткими і зрозумілими, якщо їх неупереджено читати. Програма гармонійна й майже вичерпна. Щоразу ми знаходимо ефективні засоби для донесення власних поглядів до громадян. Наші останні заяви, а також інші форми аґітації торкалися багатьох царин місцевої політики, і найперше – соціальної.

Чого ми прагнемо? Ми йдемо до влади з наступними завданнями:

1) зберегти зелені зони міста Харкова в існуючому стані та ухвалити програму збільшення їх площ мінімум на 50 га щороку; невідкладно зупинити знищення лісових насаджень у межах Харківської області; притягти винуватих осіб до кримінальної відповідальності;

2) скасувати протизаконні земельні рішення місцевих рад;

3) повернути трамвайний рух на вулицю Пушкінську; забезпечити пріоритетний розвиток мережі міського електротранспорту;

4) увести мораторій на забудову історичного центру Харкова, а також сформованих мікрорайонів; виносити нове будівництво на окремі пустуючі ділянки міста, припинивши спотворення центру;

5) замісць сумнівних ґольфових проєктів для нуворишів ухвалити міську та обласну програми доступного поширення фізичної культури і спорту.

Ці, а також багато інших заходів «Свобода» зробить разом з харківцями! Ми маємо повне право відчувати себе людьми щодня, а не лише в період виборчих кампаній.

Боротьба за наш, за український Харків триває! Приєднуйтеся

Харьковское телевизионное пространство уникально. С одной стороны, оно представлено несколькими телеканалами, которые вполне качественно восполняют потребность жителей города-миллионника в информации. Но в то же время, по сравнению с другими «миллионниками», в частности с той же Одессой, где количество телеканалов перевалило за второй десяток, остается пространство для реализации спроса буквально на весь спектр информационных продуктов. Читать полностью »

Непопулярные меры, которые предрекают нам аналитики, скорее всего, действительно будут иметь место. Ведь именно реформы декларируются ключевой составляющей вновь созданной коалиции и, соответственно, лейтмотивом работы нового правительства. Хотя, реформа реформе рознь. Читать полностью »

Оказывается, на рынке “Барабашово” нельзя проводить видеосъемку без специального разрешения администрации рынка. Вот это новость!

Когда 13 марта журналисты харьковских СМИ приехали на рынок с комиссией горсовета, чтобы проверить торгуют ли на рынке запрещенными к продаже рыболовными сетями, охрана рынка заволновалась и забегала за нами, как только увидела камеры. Один охранник постоянно повторял “Прекратите снимать! Здесь нельзя снимать!”, другой постоянно звонил по телефону, третий человек в гражданском начал сам снимать нас на видеокамеру (очевидно, снимать на рынке можно только работникам службы безопасности рынка).

Операторы выполняли свою работу – снимали обычную ежедневную торговлю на рынке “Барабашово”, ничего криминального, даже торговли запрещенными сетями на рынке не обнаружили. Охрана же вела себя так, как будто в объектив видеокамер попали не лотки с удочками, а пакеты с героином. Конечно, они тоже выполняли свою работу, однако такие действия при желании можно квалифицировать как преступление по ст.171 УК Украины (препятствование законной работе журналиста). Позже в администрации рынка заместитель гендиректора по безопасности Олег Митьков объяснил нам, что рынок “Барабашово” (то есть более 60 га территории Харькова) - это частная собственность, а значит снимать на территории этой частной собственности можно только с разрешения владельца.

Что еще удивило – парковка на Барабашке стоит 25 грн. Помниться, не так давно директор КП “Муниципальная парковка” Юрий Кузнецов рассказывал журналистам басни о том, что парковка в Харькове стоит 1 грн. в час и (о ужас!) скоро может подорожать до 3 грн.

Очевидно, что рынок “Барабашово” в Харькове уже давно как Ватикан в Риме – своя власть, свои законы. Теперь же всем сказали открытым текстом, что 60 га территории Харькова - собственность территориальной громады лишь формально. На деле, это “частная собственность”.

Яркий летний день, год 1983, наверное. Мы с другом детства Колькой Ефимовым шляемся по раскаленным улицам центра Харькова, повзрослевшие, заново открываем для себя родной город - город кофеен, богемы, портвейна.
- Смотри, смотри, - шепчет Колька, указывая на длинноволосого мужчину с невообразимо окладистой бородой, - Коротков пошел. Читать полностью »